Від хабарництва страждає нормальна діяльність апа-рата влади й управління. Підвищену суспільну небез-пеку одержання хабара представляє у тих випадках, ко-ли інтереси особи, яка дала хабар, службова особа задо-вольняє шляхом зловживання владою або службовим становищем чи шляхом перевищення влади або служ-бових повноважень. Відповідальність у таких випадках настає за сукупністю вчиненого.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» [36.П.1] зазначає, що «хабарництво, особ-ливо кваліфіковані його форми, підриває авторитет де-мократичних інститутів держави, дезорганізує нор-мальну роботу органів влади і управління, дискредитує їхню діяльність, негативно впливає на моральний стан суспільства, загрожує процесам реформування еко-номіки і відродження української державності».

Як предмет хабара слід розглядати будь-яку вигоду матеріального характеру (гроші, цінності, іноземну ва-люту, продукти харчування, напої тощо), а також різно-го роду майнові вигоди (одержання за низькими й, та-кими, що не відповідають реальним, цінами будь-яких речей та цінностей) тощо.

Постанова Пленуму Верховного Су-ду наголошує на тому, що суди мають пам'ятати, що да-вання і одержання хабара можуть здійснюватись і в за-вуальованій формі під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування і виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різно-го характеру (консультацій, експертизи, лекцій та ін.) [36.П.8].

Давання і одержання в якості хабара майна, збут і прид-бання якого утворює самостійний склад злочину (вогне-пальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойо-вих припасів або вибухових речовин, холодної зброї, нар-котичних засобів, отруйних або сильнодіючих речовин тощо), утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідними статтями Кримінального кодексу, що передбачають відпо-відальність за збут чи придбання цих предметів.

Одержання хабара є закінченим злочином з момен-ту одержання хоча б частини хабара. Хабар може бути вручений як особисто хабародавцем, який у такому випадку має нести відповідальність за дачу хабара (ст. 369 Кримінального кодексу), так і через посередника, який несе в такому випадку відповідальність за пособництво в хабарництві (ч. 5 ст. 27 Кримінального кодексу).

Теоретично можна виділити хабар-підкуп, який службова особа одержує до здійснення чи нездійснення обу-мовлених дій або після їхнього здійснення чи нездійснення в інтересах хабародавця, але за їхньою по-передньою домовленістю, і хабар-винагороду, що вру-чається посадовій особі після здійснення чи нездійснен-ня певної дії в інтересах хабародавця.

Частина 2 ст. 368 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за одержання хабара у великому розмірі - службовою особою, яка займає відповідальне становище; - за попередньою змовою групою осіб; - повторно; - одержання хабара, поєднане з його вимаганням. Карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Службовими особами, які займають відповідальне становище, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України є особи, посади яких згідно із Законом України «Про державну службу» [25.Ст.25] віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори й слідчі, керівники, за-ступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їхніх структурних підрозділів та одиниць.

Хабаром великого розміру відповідно п. 1 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу є хабар, що в двісті й більше разів пере-вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При визначенні вартості предмета хабара слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на момент здійснення злочину вільно можна було придбати речі або одержати послуги такого самого роду і якості [36.П.13].

Під одержанням хабара за попередньою змовою групою осіб слід розуміти вчинення злочину декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Одночасно при цьому може мати місце одержання хабара у великому розмірі, який у такій ситуації слід обчислювати не виходячи з частки кожного з учас-ників злочинної групи, а орієнтуючись на загальну вартість отриманих ними як хабар цінностей.

Для кваліфікації одержання хабара за попередньою змовою групою осіб не мають значення:

Одержанням хабара повторно відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу є злочин, вчинений особою, яка раніше одержала хабара або дала його [2.Ст.368,369].

Вимаганням хабара, відповідно до п. 4 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу визнається вимагання службовою особою ха-бара з погрозою вчинення або не вчинення з використан-ням влади чи службового становища дій, що можуть за-подіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов за яких особа вимушена дати хабара з метою за-побігання шкідливим наслідкам — порушенню прав і за-конних інтересів особи.

Частина 3 ст. 368 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за одер-жання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією.

Хабаром особливо великого розміру відповідно до п. 1 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу є хабар, що в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона одержання хабара характери-зується