Хабар є закінченим злочином з моменту отриманню хоча б частини з обумовлених цінностей.

ДАВАННЯ ХАБАРА

Частина 1 ст. 369 Кримінального кодексу, передбачивши відповідальність за здійснення цього діяння, не розкриває його поняття і зміст. Карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.

У теорії кримінального права давання хабара визна-чається як передача службовій особі особисто або через посередників хабара (матеріальних цінностей, майнових благ та інших вигод) за виконання чи невиконання в інтересах хабародавця або третіх осіб дій, які службова особа (одержувач хабара) могла чи мала вчинити з ви-користанням свого службового становища.

Суб'єктом давання хабара може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку. Давання хабара є закінченим злочином з момен-ту передачі службовій особі хоча б частини хаба-ра. У випадку, коли службова особа не прийняла за-пропонований хабар, з боку хабародавця має місце замах на його давання. Також мають оцінюватись і випадки, коли в силу тих чи інших обставин, що не залежать від волі винного, хабар не вдалося переда-ти.

У випадку, якщо службова особа була готова прийняти хабара, але з причин, що від неї не залежать, цьо-го їй зробити не вдалося, має місце замах на зло-чин - на одержання хабара, а з боку хабародавця - на його давання.

Давання хабара відбувається винятково з прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що вона вручає будь-які матеріальні цінності службовій особі й бажає вчинити ці дії. По суті хабародавець за власною ініціативою (чи з ініціативи, а можливо, й за вимогою самої службової особи чи посібника в хабарництві) здійснює підкуп цієї службової особи, маючи на меті са-ме такий підкуп. Найчастіше метою злочину хабародавця є одержан-ня будь-яких вигод для себе чи для близьких йому осіб.

Частина 2 ст. 369 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за давання хабара повторно. Давання хабара є повторним, якщо його вчинює особа, яка раніше вчинила одержан-ня або давання хабара [2.Ст.368,369]. Карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Зазначимо, що немає кращого захисту для одержувача-вимагача хабара, аніж наявність у Кримінального кодексу статті, що передбачає відповідальність задавання хаба-ра. І одержувач-вимагач хабара і прохач-хабародавець, який не знає своїх прав, знаходяться в однаковому положенні і скуті одним ланцюгом криміна-льного покарання.

Але ж часто хабародавець, вручаючи хабар чиновни-ку, від якого залежить його доля, вважає, що «так і тре-ба» або діє в стані крайньої необхідності (при одержанні, наприклад, за хабар путівки для відправлення на ліку-вання за кордон безнадійно хворої дитини).

Існує безліч прикладів, коли хабародавців і одержу-вачів хабара притягали до кримінальної відповідаль-ності за давання або одержання незначних сум чи по-дарунків.

Частина 3 ст. 369 Кримінального кодексу України передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при да-ванні хабара: особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до пору-шення кримінальної справи щодо неї органом, наділеним законом правом на порушення кримінальної справи.

Добровільною заявою про давання хабара є ініціативне звернення з такою заявою в будь-якій формі (усно, пись-мово, з використанням технічних засобів) до зазначеного органу, тобто до органу, який відповідно до ч. З ст. 369 Кримінального кодексу наділений правом на порушення кримінальної справи [36.П.21].

І давання і одержання хабара належать до злочинів, при вчиненні яких на стадії підготовки чи замаху мож-лива добровільна відмова.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кримінального кодексу, добровільною відмовою при незакінченому злочині є остаточне припинення осо-бою за своєю волею підготовки до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала мож-ливість доведення злочину до кінця.

В діях хабародавця добровільна відмова може мати місце до моменту передачі хабара його одержувачу. В діях одержувача хабара добровільна відмова може мати місце до того моменту, коли він прийняв ма-теріальні цінності від хабародавця. Добровільна відмова характеризується такими озна-ками, як добровільність, остаточність і своєчасність.

Якщо відмова від доведення злочину до кінця обумовлена бажанням перене-сти вчинення злочину на інший час чи в інше місце, її не можна вважати доб-ровільною, і особа в такому випадку має нести відповідальність за попередню злочинну діяльність. Не є добровільною відмовою і побою-вання винного бути затриманим у мо-мент здійснення злочину.

Верховна Рада України прийня-ла Закон «Про боротьбу з корупцією» [24]. Однак прийняття цього за-кону не сприяло підвищенню ефективності боротьби з таким негативним явищем, яке є нормою життя багатьох чиновників. По суті створено колізію законів, за якої за одне й те саме діяння відповідна інстанція може на вибір засто-сувати заходи кримінальної чи адміністративної відповідальності. Таке положення створило сприятливі умови для зло-вживань.

ПРОВОКАЦІЯ ХАБАРА

Провокація хабара відповідно до ст. 370 Кримінального кодексу передба-чає відповідальність за свідоме створення службовою особою обставин та умов, що зумовлюють пропонуван-ня або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

Провокація хабара по суті є підбурюванням до нього тим чи іншим способом.

Як і звичайне підбурювання, провокація хабара за об'єктивною стороною може виражатися в домовлено-стях, у вимозі дати хабар, у підказках, порадах про йо-го одержання, в натяках.

Провокація хабара може здійснюватись в усній формі, може