Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальним зборами членів біржі або біржовим комітетом, можуть бути передбачені різні види біржових угод. Розрізняють, зокрема, форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони.

Форвардний контракт – це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери тощо) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін під час укладання форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

На біржах укладаються й інші господарські договори.

Угода з гарантією, за якими один контрагент виплачує другому в момент їх укладання наперед визначену суму, що гарантує виконання ним своїх обов’язків. Якщо суму, що гарантує угода, вносить покупець, вона оформляється як “угода з гарантією на покупку”, а якщо суму вносить продавець, - як “угода з гарантією на продаж”.

Угоди з кредитом – це угоди, за якими товар набувається брокером (брокерською конторою) за рахунок банківського кредиту з наступною реалізацією його в порядку біржового торгу.

Угоди з премією – це угоди, за якими сторони наперед обумовлюють доплату до купівельної ціни або знижки з продажної ціни.

Угоди з правом продавця або покупця змінити кількість товару, який продається (поставляється), тобто вдвічі або в кілька разів збільшити обсяг порівняно з кількістю, зазначеною в угоді, тощо.

ІІІ Класифікація договорів у закордонному цивільному праві

Під договором у праві країн континентальної Європи розуміється угода, спрямоване на встановлення, припинення або зміну прав і обов'язків (ст. 1101 Французького ЦК, параграф 305 Німецького ЦУ). У різних закордонних правових системах розрізняють договори односторонні і двосторонні; договори алеаторні (ризикові), договори казуальні й абстрактні. В Французькому ЦК міститься ще спеціальна вказівка на різницю договорів оплатних і безоплатних, або благодійних (ст. 1105, 1106). В англійському праві та у праві США договори розділяються на формальні, або договори "за печаткою" (contracts under seal), і договори прості (sіmple contracts).

Алеаторними договорами вважаються договори, у яких втрата або вигода кожної зі сторін залежить від настання того або іншого випадку (наприклад, договір страхування, договір парі). В Французькому ЦК алеаторним договорам протистоять комутативні договори, котрі не засновані на ризику.

Казуальними обов'язковими договорами визнаються такі, з яких видні "підстави" створюваних договором зобов'язань, наприклад, договір купівлі-продажу. У ньому "підставою" зобов'язання покупця є передача йому проданої речі у власність, а "підставою" зобов'язання продавця - одержання покупної ціни. Договори, у яких не виражені "підстави" створюваних ними зобов'язань, є абстрактними договорами, як наприклад, вексель. Зазначена різниця між казуальними й абстрактними договорами проводиться в цивільному праві континентальних європейських країн, зокрема у французькому праві.

У праві Англії і США проводиться розподіл договорів на договори "формальні", що не вимагають для своєї юридичної чинності існування зустрічного задоволення на користь особи, що зобов'язується (consіderatіon), і договори прості, котрі недійсні при відсутності зазначеного зустрічного задоволення.

Висновок

Прийняття нового Цивільного кодексу України ознаменувало новий етап у правовому регулюванні договірних відносин учасників цивільного обороту.

При переході українського суспільства до ринкової економіки неухильно підсилюється значення цивільно-правового договору. Договір виступає найважливішим засобом індивідуального правового регулювання майнових і немайнових відносин.

Ще в Древній Русі було слово "домовленість", що перетворилася згодом у "договір", і його синонім "ряду". Ці слова дотепер збереглися в приказках: "Договір дорожче грошей", "Не було би рядові, не було б і суперечки". Самі того не відаючи, ми укладаємо договори буквально щодня. Якщо вірно, що різні науки мають різне представлення про життя, мабуть, юрист міг би з повною твердістю сказати: "Життя людини – безперервне укладення незліченної кількості договорів".

Договір являє собою одне із самих унікальних правових засобів, у рамках якого, у багатьох випадках, інтерес кожної сторони, може бути вдоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Це і породжує загальний інтерес сторін в укладанні договору і його належному виконанні. Тому саме договір, заснований на взаємній зацікавленості сторін, здатний забезпечити таку організованість, порядок і стабільність в економічному обороті, яких неможливо домогтися за допомогою самих твердих адміністративно-правових засобів.

З поняттям та умовами договору тісно пов’язане питання з їх класифікацією. У теорії зобов’язального права існує безліч класифікацій договорів, більшість яких будується або за економічним, або за юридичним критерієм, або за різними варіантами поєднання того й іншого критерію. Першочергове значення договорів у цивільному обороті обумовило включення у Цивільний кодекс України безліч норм, які відносяться до нього. Серед таких норм необхідно виділити по меншій мірі дві групи: по-перше, загальні положення, котрі визначають зміст окремих договорів, і, по-друге правила о типових договорах. Класифікація договорів полегшує застосування окремих норм саме до того чи до іншого типу договору. Крім того, вона дає