діяльності по боротьбі зі злочинністю -профілактиці, розкритті, розслідуванні злочинів, розгляді кримінальних справ у суді, призначенні карного покарання, виправлення і перевиховання злочинців - враховувати, що злочинець - це жива людина, особистість із її неповторністю, пристрастями і складностями.
Особистість злочинця не існує поза суспільством тому, що саме суспільство, соціальне середовище формують саме таку особистість, її антигромадську спрямованість, а також тому, що тільки суспільство може віднести якісь вчинки до розряду злочинних, а саме поняття злочинця є похідним від злочину.
КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ЗЛОЧИНЦІВ
Всі особи, що учинили злочини, відрізняються друг від друга по демографічним, правовим, психологічним і іншим ознакам - з одного боку, а з іншого боку - вони по цим ознакам схожі між собою. Тому виникає необхідність класифікації і типології злочинців.
Класифікація злочинців може бути побудована по різноманітних основах, серед яких виділяються дві великі групи: соціологічні, у тому числі соціально-демографічні і правові.
До соціологічних відносяться: стать, вік, рівень освіти, рівень матеріального достатку, соціальний стан, наявність сім'ї, рід занять, наявність фаху, місце проживання.
До правових: характер, ступінь ваги скоєних злочинів, учинення злочинів вперше або повторно, у групі або поодинці, тривалість злочинної деятельностии, об'єкт злочинного зазіхання, форма провини.
По названим класифікаційним засадам виділяються й окремі типи - неповнолітні злочинці, жінки-злочинці, насильницькі злочинці, злочинці - міські жителі і т.і.
Типологія дає можливість розкрити природу, причини, закономірності злочинного поводження, створити основи його прогнозування. Для типології головною ознакою виступає мотив - внутрішнє спонукування до поводження, те, заради чого воно здійснюється. Серед основної маси злочинців умовно виділяють «корисливий», «престижний», «ігровий» «насильницький» і «сексуальний» типи.
Типологічні групи будуються також по характеру злочинної спрямованості: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький і «універсальний» типи». «Універсальний» тип включає:
економічні і сексуальні
присвоєння майна і катування
По ступені суспільної небезпеки, як-от відношення злочинця до головної цінності - людського життя. Відповідно до цього виділяють такі типи:
Типи злочинців
«Абсолютно небезпечний» - здійснює серійні убивства, у тому числі, як найманець і сексуальні, а також убивства декількох незнайомих людей одночасно, або небезпечним засобом ( у ході вчинення тероризма).
«Особливо небезпечний» - здійснює убивства в конфліктній ситуації, а також тривалий час корисливі ( із заподіянням великого матеріального збитку) і корисливі-насильницькі злочини. Сюди ж відносяться керівники злочинних організацій.
“Небезпечний” - що здійснює злочини проти особистості або власності, що порушують суспільний порядок, але зазіхають не на життя.
“Представляє незначну небезпеку” - інші злочинці, у першу чергу ті, що учинили злочин не за умислом або в силу несприятливого збігу особистих обставин, але не проти життя людини.
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
ВСТУП
Сьогодні за ступенем безпечності та поширеності лідирує економічна злочинність, яка вразила всі галузі господарювання, сформувавши сферу тіньової економіки. Необхідність боротьби з нею є безсумнівною. Однак в Україні тіньова економіка відіграє особливу роль. Падіння обсягів виробництва призвело до зростання безробіття з притаманним їй катастрофічним зниженням рівня життя населення. Нездатність держави створити необхідну кількість робочих місць для резервної армії праці стала очевидним фактом. Відсутня також дійова й реальна соціальна програма допомоги безробітним. Люди, які залишилися без роботи, знаючи, що держава нездатна платити заробітну плату навіть працюючим, не розраховують на ефективну допомогу. Тому закономірними й природними на цьому тлі є спроби різних верств населення, що залишилися без засобів для існування, знайти тіньову нішу в нових економічних реаліях. Тіньова економіка також стала пристановищем для частини трудящих і пенсіонерів, які не отримують своєчасно зарплату і пенсію. Вона об'єктивно відіграла роль клапану, через який стався викид потенційного політичного вибухонебезпечного тиску на уряд значної частини населення України.44 Е.Віленська, Е.Дідоренко, Б.Розовський, В.Чалий – Кримінологія: традиції і новації. // Право України. № 6 – 1999 - С.96.
2.1. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ
Поняття “економічна злочинність” означає складне, внутрішнє суперечливе явище, з'явилося в кримінології порівняно нещодавно. Перехід до багатоукладної економіки на основі рівності усіх форм власності, у тому числі і приватної, видозмінив не тільки соціальний портрет осіб, що чинять розкрадання й інші корисливі злочини, але і структуру протиправних діянь.
У цьому зв'язку при визначенні груп злочинів, які утворюють економічну злочинність, ознакою є заподіяння шкоди економічним інтересам держави і громадян, що охороняються законом, шляхом розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів. Відмінна риса економічних злочинів складається в тому, що вони відбуваються спеціальним суб'єктом посадовими і матеріально відповідальними особами, а не сторонніми для об'єкта керування людьми, включеними в систему економічних відносин, на які вони зазіхають.
Поряд із матеріальними наслідками серйозна шкода завдається встановленому порядку керування народним господарством. При цьому утрудняється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування всіх суб'єктів товарно-грошового обертання, захист прав споживачів.
Аналіз злочинності в сфері економіки доцільно вести по декількох самостійних напрямках, обумовлених конкретною кримінологічною ситуацією перехідного періоду від адміністративної-командної до переважно ринкової регуляції господарських процесів як практично нової концепції керування із широким використанням економічних регуляторів - цін, податків, платежів за ресурси, процентних ставок, створення ринку засобів виробництва і предметів споживання, формування конкретного ринку, ринку інвестиційних ресурсів і цінних паперів.
Кримінологічна ситуація в економіці перехідного періоду визначається:
Сукупністю зафіксованих судовою статистикою різноманітних форм розкрадань державного і колективного майна, хабарництва, спекуляції, приписок, зловживань службовим положенням.
Наявністю значної кількості прихованої (латентної) економічної злочинності, невідомої правоохоронним органам.
Появою нових форм економічного поводження, що у суспільній свідомості розцінюються не просто як небажані, але небезпечні і мають бути заборонені, у тому числі під страхом кримінальної відповідальності.
Інтенсивність злочинних проявів в економіці відповідно до статистичних даних дуже різноманітна. Майже кожний