підприємства. У цій же статті керівник підприємства названий конкретно, а під власни-ком мається на увазі цивільно-правовий власник, котрий прий-няв на роботу керівника. Під уповноваженим ним органом, очевидно, мають на увазі відповідні органи, уповноважені управляти майном, що знаходиться у державній чи комунальній власності.
Відповідно до Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ст. 45 КЗпП може застосовуватись тільки в частині, що не суперечить цьому Закону. Розділ VI, п. 4 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", № 1045-XIV від 15 вересня 1999 р. Тому коло працівників, які можуть бути звільнені з роботи відповідно до ст. 45 КЗпП, слід визначати на підставі ст. 38 згаданого Закону, а не ст. 45 КЗпП. Тут також передбачається, що виборний орган профспілкової організації підприємства, що підписав колективний договір, має право вима-гати розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації. Розділ ІІІ, ст. 38, п. 9. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", № 1045-XIV від 15 вересня 1999 р.
Ця стаття надає право вимагати розірвання трудового дого-вору стороні колективного договору, профспілковому органу чи уповноваженому на представництво органу, котрий за доручен-ням трудового колективу підписав колективний договір. Підпи-сують колективний договір "уповноважені представники сторін". Ст. 13, частина 3. Закону України «Про колективні договори і угоди», № 3356-ХІІ від 1 липня 1993 р
Щоб запобігати ситуації правової невизначеності, слід праг-нути до того, щоб уповноважені на підписання трудового дого-вору представники трудового колективу були керівниками орга-ну (організації), що являється стороною колективного договору.
Орган, якому надане право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації, не може пред'являти таку вимогу на свій суб'єктивний розсуд. Таке право він одержує лише за умови, що керівник порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором. Закон "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" більш широко визначає підстави, що дають право профспілковому комітету вимагати розірвання трудового договору з керівником. Такими підставами визнаються:
порушення законодавства про працю, причому як така підстава спеціально виділяється пору-шення законодавства про охорону праці;
ухилення від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного догово-ру;
невиконання зобов'язань за колективним договором. Розділ ІІІ, ст. 38, п. 9. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", № 1045-XIV від 15 вересня 1999 р.
Ст.45 КЗпП зобов'язує власника ("має розірвати") розірва-ти трудовий договір (контракт) з керівником чи усунути його з посади, яку він займає. Усунути - термін, вжитий у КЗпП єди-ний раз. Він означає переведення на нижчу посаду. Звичайно, усунення допускається лише за погодженням працівника (кері-вника). Якщо керівник, щодо якого висунута вимога про усунен-ня (переведення), на це не погоджується, він підлягає звільненню. Правда, закон дає право і керівнику, щодо якого висунута вимо-га про звільнення чи усунення (переведення на нижчу посаду), і власнику (уповноваженому ним органу) оскаржити у суді ви-сунуту вимогу. Граничний строк для звернення до суду - два тижні. При оскарженні такої вимоги у суді її виконання призупинюється "до винесення рішення суду" - так зазначено у ча-стині третій ст.45 КЗпП. На нашу думку, очевидно, що виконан-ня оскарженої вимоги про звільнення чи усунення керівника має бути призупинено до набуття законної чинності рішення суду, яким відхилена скарга на зазначену вимогу. Задоволення скарги керівника чи власника судом виключає виконання вимоги про звільнення чи усунення керівника.
Через неузгодженість законів утруднюється і навіть стає неможливою реалізація профспілковим чи іншим уповноваже-ним трудовим колективом на представництво органом права вимагати розірвання трудового договору з керівником підприє-мства чи організації, в яких функції власника щодо керівника виконують збори (учасників господарського товариства, акціо-нерів, членів кооперативу чи колективного підприємства). Про-цедура скликання зборів доволі складна, внесення питань в по-рядок денний зборів також ускладнене. Нарешті, ніхто примусово на збори не може бути приведений, а без кворуму рішення про звільнення керівника не може бути прийняте. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 284.
***
2.3.6. Розірвання трудового договору з неповно-літнім на вимогу його батьків або інших осіб згідно статті 199 КЗпП Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законом № 6/95-ВР від 19.01.95.:
Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з непов-нолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
Пред'явлення вимог про розірвання трудового договору з неповнолітніми, у тому числі строкового, має супроводжуватись наданням відомостей та доказів тих обставин, що продовження чинності трудового договору загрожує здоров'ю неповнолітньо-го або порушує його законні інтереси.
Право вимоги розірвання договору надане батькам (одному з батьків), усиновителям, піклувальникам неповнолітнього. Оскільки серед перелічених осіб не названі опікуни, в цій частині ст. 199 КЗпП слід тлумачити поширювальне, визнавати право опікунів вимагати розірвання трудового договору з неповнолітніми у віці від 14 до 15 років. Право вимагати розірвання трудового догово-ру належить також службам у справах неповнолітніх, органам і посадовим особам прокуратури, державної інспекції праці, орга-нів державного нагляду за охороною праці тощо.
Стаття, що коментується, установлює спеціальну підставу для розірвання трудового договору. При звільненні