У разі зміни власника підприємства, а також у разі реорга-нізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, пе-ретворення - останнє стосується і приватизації підприємства), чинність трудового договору продовжується, тобто тепер у пе-релічених випадках звільнення всіх працівників не повинне про-вадитись. Звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу у такому разі можливе лише при скороченні їх чисельності чи штату. Відмітимо, що хоч необхідні у зв'язку з цим зміни ще не внесені до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і орга-нізаціях, ми все ж вважаємо необхідним рекомендувати при ре-організації підприємства вносити до трудової книжки запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа реорганізовано у таке-то" за аналогією з перейменуванням підприємства п.2.15 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердж. наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту N 58 від 29.07.93 р., а запис про зміну власника до трудової книжки вносити взагалі не потрібно.

Разом з тим, Верховним Судом України виражена думка про те, що при перетворенні (реорганізації) державного підприє-мства в орендне працівник, не згодний продовжувати роботу в останньому, підлягає звільненню з державного підприємства, діяльність якого припиняється, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Це, на наш погляд, не зовсім відповідає частині третій ст. 36 КЗпП, оскільки закріпле-ний у ній принцип правонаступництва має бути у рівній мірі обов'язковий і для власника і для працівника. До того ж, у ча-стині третій ст. 36 КЗпП зазначено, що звільнення у подібному разі за п. 1 ст. 40 КЗпП можливе "лише" при скороченні чисельності чи штату працівників. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 219.

***

2.1.2. Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, згідно статті 37, тру-довий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового про-філакторію.

Підставою для припинення трудового договору являється постанова суду про направлення працівника до лікувально-тру-дового профілакторію (ЛТП). Стосовно осіб, визначених хвори-ми на наркоманію, передбачена можливість направлення на ліку-вання у спеціалізовані лікувальні установи органів охорони здоров'я, а неповнолітніх, що досягли шістнадцятирічного віку, - у спеціалізовані лікувально-виховні установи.

Підготовка матеріалів про направлення хронічних алко-голіків на примусове лікування і передачу їх до суду здійснюєть-ся органами внутрішніх справ. У цих матеріалах обов'язкова на-явність медичного висновку і прохання громадської організації, трудового колективу, державного органу, а також членів сім'ї чи близьких родичів. У нормативних документах, що регулюють це питання П.2 Указу президії ВР УРСР “Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків” № 1н-06 від 17 серпня 1966 р. із змінами. та Ст.26. Указу Президії ВР УРСР “Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму” № 280-ХІ від 20 травня 1985 р. із змінами., слово “прохання”, “клопотання” вживається в однині, тому справа у суді може бути порушена на прохання й одного з перелічених суб'єктів, хоч для винесення обгрунтова-ної постанови суд має враховувати і думку інших суб'єктів.

Підготовку матеріалів про направлення на примусове лікування від наркоманії також здійснюють органи внутрішніх справ, якщо у зв'язку з небезпечною поведінкою особи, хворої на наркома-нію, до органів внутрішніх справ чи прокуратури звернулися родичі цієї особи чи інші суб'єкти.

У разі ухилення осіб, що потребують лікування від алкого-лізму чи наркоманії, від медичного обстеження вони підлягають примусовому приводу за постановою відповідного органу внутрішніх справ.

Питання про направлення до ЛТП чи спеціалізованої ліку-вальної (лікувально-профілактичної) установи розглядається ра-йонним (міським) судом на відкритому судовому засіданні, у присутності особи, стосовно якої порушено прохання, її закон-ного представника, захисника (за бажанням цієї особи), а у не-обхідних випадках, — представників громадської організації, тру-дового колективу, державного органу, членів сім'ї та близьких родичів, що порушили прохання.

Про направлення працівника на примусове лікування суд виносить постанову.

Оскільки постанова про направлення на примусове ліку-вання виконується органами внутрішніх справ, звільнення пра-цівника за ст. 37 КЗпП має провадитись за поданням органу внутрішніх справ з додатком постанови суду, що набула закон-ної чинності. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 220.

2.2. ЗВІЛЬНЕННЯ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА

2.2.1. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника регулюється статтею 38 КЗпП України КЗпП України. Глава ІІІ. Ст. 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N від 17.01.80, N від 21.12.83, N від 19.05.89; Законами N від 20.03.91, N від 15.12.93, N від 19.01.95.:

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладе-ний на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника у літературі і на практиці часто іменують звільненням за влас-ним бажанням. У подальшому викладенні ці два поняття будуть використовуватися як синоніми.

Якщо працівник працює протягом строку відбування виправних робіт без позбавлення