На відміну від цивільного законодавства, трудове законодав-ство детально не визначає способів захисту трудових прав. Але це не перешкоджає пред'явленню працівниками позовів про визнан-ня власника (підприємства) зобов'язаним, про покладення на нього обов'язку, про припинення дій, порушуючих право, тощо.

Визна-чення в частині третій ст. 221 КЗпП того, що установлений цією статтею порядок розгляду індивідуальних трудових спорів не поши-рюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішен-ням органів, які їх обрали, правильне лише в тій частині, що такі спори не можуть розглядати комісії по трудових спорах і розгляд не може здійснюватись відповідно до норм глави XV КЗпП. Але такий працівник вправі звернутись з позовом до суду на підставі частини першої ст. 55 і частини другої ст. 124 Конституції України. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 808.

***

4.2. Порядок розгляду трудових спорів деяких ка-тегорій працівників визначає стаття 222 КЗпП Стаття 222 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75., № 4617-10 від 24.01.83, Законом № 2134-12 від 18.02.92.:

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, науко-вих та інших установ прокуратури, які мають класні чини, вста-новлюються законодавством.

Особливості розгляду трудових спорів названих категорій працівників установлені лише стосовно спорів, що виникають у зв'язку з застосуванням дисциплінарних стягнень. Дисцип-лінарний статут прокуратури України надає право працівникам прокуратури оскаржити дисциплінарне стягнення Генеральному прокурору у місячний строк з дня ознайомлення з наказом про застосування стягнення. Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі у 10-денний строк, а у разі проведення перевірки не пізніше одного місяця з дня надходження скарги. Розділ ІІІ, Ст. 14. Дисциплінарного Статуту прокуратури України, затв. Постановою ВР України № 1796-ХІІ від 6 листопада 1991 р.

Зі змісту Дисциплінарного статуту прокуратури України слід зробити висновок про те, що рішення Генерального прокурора по скарзі являється остаточним.

Рішення Президента України або Генерального прокурора про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора про звільнення з роботи, про звільнення з позбавленням класного чину, про відмову у поновленні на роботі прокурорсько-слідчих праців-ників, звільнених прокурорами Автономної Республіки Крим, об-ластей, міст Києва та Севастополя, прирівняними до них прокуро-рами, може бути оскаржено у Верховному Суді України у місячний строк. Розділ ІІІ, Ст. 16. Дисциплінарного Статуту прокуратури України, затв. Постановою ВР України № 1796-ХІІ від 6 листопада 1991 р.

Особливість розгляду трудових спорів, передбачена ст. 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України, на наш погляд, зберегла юридичну чинність і після введення в дію Конституції України. Стосовно ж особливого порядку вирішення трудових спорів працівників прокуратури, установленого ст. 14 Дисциплі-нарного статуту прокуратури України, то у зв'язку з набуттям чинності Конституції України зазначений порядок не виключає звернення працівника прокуратури з заявою по трудовому спо-ру безпосередньо до суду.

Інші трудові спори працівників прокуратури (за винятком передбачених Дисциплінарним статутом прокуратури України) розглядаються у загальному порядку. Можливо звернення з за-явою по трудовому спору до комісії по трудових спорах, а також безпосередньо до суду.

***

4.3. Організація комісій по трудових спорах згідно статті 223 КЗпП Стаття 223 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75., № 4617-10 від 24.01.83, Законом № 2134-12 від 18.02.92.:

Комісія по трудових спорах обирається загальними збора-ми (конференцією) трудового колективу підприємства, устано-ви, організації з кількістю працюючих не менш як 15 чоловік.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) тру-дового колективу підприємства, установи, організації. При цьо-му кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.

За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колек-тиву підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по трудових спорах у цехах та інших аналогічних підроз-ділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.

У комісіях по трудових спорах підрозділів можуть розгляда-йся трудові спори в межах повноважень цих підрозділів.

Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень тощо) здійснюється власником або уповноваже-ним ним органом.

Комісія по трудових спорах підприємства, установи, организації мас печатку встановленого зразка.

На практиці на багатьох підприємствах, в багатьох установах і організаціях комісії по трудових спорах не створюються, хоч кількість працюючих і перевищує установлений мінімум. Це обме-жує права працівників, оскільки безпосередньо в судах до прийняття Конституції допускався розгляд трудових спорів "працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються" (пункт 1 частини першої ст. 232 КЗпП). "Не обирають-ся" - це не значить "не обрані де-факто", це означає "не повинні обиратися". Виходило зачароване коло: в суд працівник не міг звер-нутися, оскільки на підприємстві має обиратися комісія по трудо-вих сварах. Але фактично ця комісія не обиралася. З прийняттям Конституції України і виданням постанови Пленуму Верховного Суду України