поняття "втручання". Ця норма має бути удосконалена. Особливо там, де йдеться про порушення прав нації, прав людини. Сприяння здійсненню цих прав не означає втручання у внутрішні справи.
Треба відзначити дуже негативну роль радянської пози-ції у зазначених питаннях, яка просто паралізувала діяль-ність 00Н. Сьогодні в країнах колишнього СРСР сталися кардинальні зміни. Вони відбуваються у напрямі справ-жньої демократії, справжнього забезпечення всіх прав націй і людини. Ці зміни мають позитивно вплинути на розгляд цих кардинальних проблем в 00Н.
Звичайно, досить могутньою зброєю в руках міжна-родного співтовариства є розділ VII Статуту 00Н. Але цей розділ VII мусить працювати. Йдеться, зокрема, про ефек-тивніше використання статей 43, 45 і 47. Цікавою є про-позиція Генерального секретаря 00Н, зроблена в червні 1992 р. у зв'язку з операціями проти Іраку, визволенням Кувейту. Бутрос Галі, як відомо, запропонував створення Сил швидкого розгортання. Обов'язково треба поновити відповідні обговорення в 00Н щодо підготовки спеціаль-них угод про створення збройних сил Організації Об'єдна-них Націй.
Як відомо, з 1945 по 1987 рр. мали місце 13 операцій 00Н з підтримання миру. Це означає, що накопичено чималий досвід, який треба уважно вивчати й використо-вувати у подальшій миротворчій діяльності 00Н. З 1988 р. 00Н організувала ще 11. таких місій. У лютому 1992 р. Рада Безпеки висловилася дуже рішуче за розвиток вказаної діяльності 00Н. Як видно зі ст. 39 Статуту, такі явища, як загроза миру, порушення миру або акти агресії є переду-мовою відповідних дій Ради Безпеки щодо застосування сили. Рада Безпеки без особливих труднощів установлює факт порушення миру. Але характерно, що коли говорять про порушення миру, то мають на увазі міжнародний мир, мир між незалежними країнами. А це означає, що грома-дянська або національно-визвольна війна не підпадають під вказану категорію. Події в Югославії, в ряді країн — колишніх республік СРСР свідчать, що такі ситуації дійсно мають місце. Отже, міжнародне право має визнати цю практичну ситуацію і відповідним чином реагувати на неї. У Статуті 00Н у преамбулі підкреслюється необхідність врятувати наступні покоління від жаху війни. А хіба можна це зробити без запобігання громадянських війн? Застосу-вання сили, насильство не можуть залишатися поза увагою Об'єднаних Націй. 00Н вже визнала, що громадянські війни створюють загрозу миру, бо можуть призвести до збройного втручання третіх сторін.
Досвід останніх років дає можливість підбити деякі підсумки, спробувати спрогнозувати характер миротвор-чих функцій 00Н і насамперед Ради Безпеки.
По-перше, йдеться про невоєнні санкції. Стаття 41 дає Раді Безпеки можливість застосовувати невоєнні санкції, включаючи перерву в економічних відносинах і засобах комунікацій. Такі акції Рада Безпеки вживала до Іраку, Югославії, Сомалі та Лівії. Ці акції мали, безперечно, свій позитивний вплив на ситуацію. Проте їхня ефективність була не дуже значною. Бажання використовувати сучасну зброю досить часто переважає. Отже, ст. 41 у відповідних ситуаціях треба застосовувати. Але не можна ці санкції і переоцінювати. В окремих випадках велике значення мають саме воєнні санкції. До класичних типів застосуван-ня цих акцій зарубіжні політологи відносять події в Кореї, Родезії та Перській затоці. Що стосується Кореї, то була дуже специфічна ситуація, яку можна скоріше кваліфі-кувати як колективну самооборону. Початок був за одно-сторонніми діями США, потім ці операції були трансфор-мовані в "сили 00Н".
У Перській затоці була організована воєнна акція, санкціонована Радою Безпеки.
Цілком природно, що надійним механізмом миру може бути така унікальна й універсальна міжнародна організа-ція, якою, безперечно, є Організація Об'єднаних Націй. Йдеться відповідно про те, щоб на базі Статуту О ОН, в й' межах побудувати систему міжнародної безпеки.
На наш погляд, виконання цієї мети потребує як не-ухильного виконання вимог Статуту 00Н, так і внесення певних змін до нього. В принципово новому світі, в якому зараз живемо, не можна розглядати Статут 00Н як щось святе, недоторкане. Документ історичний, унікальний, але він може і має бути удосконалений, приведений у від-повідність з реаліями нашої епохи.
Діяльність щодо Статуту 00Н має доповнюватися односторонніми зобов'язаннями держав, заходами щодо зміцнення довір'я і міжнародного співробітництва у всіх сферах — військово-політичній, економічній, гуманітар-ній. Але головним, вирішальним тут є знищення всіх засобів масового знищення. Ситуація в цьому плані явно змінюється: зроблено вже немало для скорочення ядерних арсеналів США і колишнього СРСР. Цей процес буде продовжуватися. Але йдеться про більше — до цього процесу повинні підключитися інші ядерні держави. 00Н має відіграти і в цій важливій справі свою конструктивну роль.
00Н може зробити свій цінний внесок у створення спеціального механізму запобігання розв'язування ядер-ного конфлікту. Ідея всеохоплюючої безпеки значною мірою залежатиме від знаходження ефективної відповіді на зазначену проблему. Міжнародне співтовариство по-винно в межах 00Н розробити погоджені заходи на ви-падок порушення угод про незастосування ядерної зброї. У зв'язку з цим потрібно підготувати колективні заходи (зробити це найдоцільніше саме в 00Н) щодо боротьби з ядерним тероризмом, ядерним піратством.
Півстоліття минуло після закінчення другої світової війни і створення 00Н. Людству вдалося запобігти новій — цього разу ядерній — всесвітній катастрофі. Але лікві-дувати численні регіональні конфлікти, малі війни не вдалося. Це завдання продовжує бути актуальним і не-відкладним.
Роль 00Н тут незаперечна. Є вже певні позитивні результати. Насамперед слід згадати про ідею колишнього Генерального секретаря 00Н Переса де Куельяра стосов-но створення при цій міжнародній організації багато-стороннього центру щодо зменшення воєнної небезпеки.
На жаль, ця ідея не одержала необхідної підтримки з боку багатьох країн-членів. Очевидно, до неї необхідно