Ліквідація районних у місті рад, що відбулася в низці українсь-ких міст (Львів, Одеса тощо), зафіксувавши безперечний факт відсут-ності на районному рівні територіальних громад, одночасно призвела до зменшення, а то й до ліквідації представництва інтересів реальних соціально-просторових утворень, що склалися природно в місті (на-приклад, історичні райони Одеси: Молдаванка, Пересип, Фонтан, Аркадія, Бугаївка, Чубаївка, Воронцовка, Ближні і Дальні Млини, Нова і Стара Слобідка, Лузанівка тощо). Водночас інститут самоорганізації населення в межах подібних одиниць є значним і ледве не головним елементом підвищення ефективності управління міським господарством, передусім, житловим фондом, дворищами, внутрішньоквартальними проїздами, іншими проблемами благоустрою. Відповідно до Закону Украї-ни "Про місцеве самоврядування" реєстрація органів самоорганізації населення належить до компетенції міських Рад.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" міська громада в особі міської ради може прийняти статут міста. Існу-вання такого документа засвідчить очевидний факт, що держава не ство-рює міську громаду, а лише її визначає, наділяючи повноваженнями щодо реалізації її невід'ємних прав. Політико-правовий сенс даного документа полягає в тому, що міське самоврядування не є інститутом держави, а складає один з елементів громадянського суспільства. Як й інші інститути цивільного права (господарські структури, громадські об'єднання) міське самоврядування повинно мати свій конституючий документ, де були 6 зафіксовані основні права і обов'язки його членів, органи управління ним [З]. Нарешті, статут також повинен зафіксувати ефективну і зрозумілу мешканцям міста загальну схему управління містом.

ВИСНОВКИ

Виходячи з сьогодення ми бачимо, що Україна, як держава, має поступове зростання в політичному та економічному житті. Однак це зростання відбувається за рахунок того, що народ дедалі стає біднішим. Тому цей рост не має ніякого впливу на життя простих людей. Щоб покращити становище в країні необхідно більш бистрими темпами впроваджувати економічні, політичні, соціальні, правові реформи. Запорукою реального впровадження цих реформ має стати абсолютна прозрачність, незаангажованість цих реформ, можливість усього народу, та кожного громадянина в окремості мати публічну думку та голос, щодо реформ в Україні.

Нажаль цього на сьогодні ми не маємо, та й в найближчому майбутньому я вважаю не слід чекати. Хоча усе в нашому житті залежить від нас самих. Для прискорення реформ нербхідно запровадити політичну освіту населення, яка змогла б дати пояснення кожному громадянину що робиться в країні і навіщо, кожен зрозумів би свої права та обов”язки, яку силу має кожен в окремості, та яку силу має об”єднання.

Як бачимо, багато що залежить від нас самих, тому і муніципальна реформа в Україні має на меті вдосконалення місцевого самоврядування шляхом розширення повноважень і компетенцій органів місцевого самоврядування на підвалинах громадської ініциативи.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія/ Кол.авт.; За зас. Ред.-проф. О.Ю.Оболенського. – Хмельницький: “Поділля”, 1999. – 570 с.

2. Муниципальнос право: Учебник для юридических вузов / Отв. ред. проф. А.И. Коваленко. - М.: Ноый Юрист, 1997. - С. 136.):3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996. - К.: Просвіта, 1996.

3. Нольде Б. Очерки русского государственного права. - Спб. 1903.-С.253.

4. Закон України від 21 травня 1997 р. про місцеве самовряду-вання в Україні // Голос України. - 1997 . - 12 черв.

5. Закон України від 14 січня 1998 р. про вибори депутатів місце-вих рад та сільських, селищних, міських голів // Голос України. - 1998. - 24 січ.

6. Положення про Фонд сприяння місцевому самоврядуванню: До-даток № 1 до Указу Президента України від 5 травня 1996 р. № 306/96.