Юридична служба міністерства, підприємства має право:

перевіряти додержання законності в міністерствах, на підприємствах та в їх структурних підрозділах;одержувати у встановленому порядку від посадових осіб міністерства, підприємства, їх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;інформувати керівника міністерства, підприємства у разі покладення на неї виконання роботи, що не належить до функцій юридичної служби чи виходить за її межі, а також у випадках, коли відповідні підрозділи або посадові особи не надають документи,інші матеріали, необхідні для вирішення порушених питань;

залучати за згодою керівника структурного підрозділу міністерства, підприємства відповідних спеціалістів для підготовки проектів нормативних актів та інших документів, а також для розробки і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї обов'язків;брати участь у засіданнях колегії, інших дорадчих і колегіальних органів, нарадах, які проводяться в міністерстві, на підприємстві, у разі розгляду на них питань, щодо практики застосування законодавства;у разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням обов'язків, передбачених Положенням про юридичну діяльність, інформувати відповідно Мінюст і управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі. Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність з законодавством проектів рішень, наказів, інших правових актів міністерства, підприємства, що суперечать закону, є обов'язковими для розгляду керівником міністерства, підприємствата їх структурних підрозділів.

Працівник юридичної служби, який не вжив передбачених Положенням про юридичну діяльність заходів до усунення порушень законодавства, що призвели до негативних економічних наслідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників, несе відповідальність в установленому законодавством порядку.

Право cубъектов экономической деятельности

по обращению в арбитражный суд.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Арбітражним судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів,

пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах:

1) у яких однією із сторін є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні

адміністрації;

2) матеріали яких містять державну таємницю;

3) що прямо віднесені до його підсудності законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості справ арбітражним судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу.

Відмова у прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;

2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до арбітражного суду.