Що ж стосується угоди, що сторони дійсно мали на увазі, то вона може бути дійсною чи недійсною. Так, якщо художник подарував другові картину, але оформив цю угоду як купівлю-продаж для того, щоб не скривдити близьких родичів, то ця угода буде вважатися дійсної. Однак найчастіше удавані угоди відбуваються з метою прикрити іншу, недійсну угоду. Проте, трапляються випадки, коли удавана угода прикриває правомірну угоду. Наприклад, громадянин бажає подарувати іншому майно, але з якихось міркувань не хоче, щоб про це було відомо близьким. Тому він укладає удавану угоду купівлі-продажу, хоча покупна ціна йому не сплачується. Майно переходить на користь іншого громадянина безоплатно, тобто виникають відносини із договору дарування, який є законним.

Таким чином, при здійсненні удаваної угоди остання в увагу не приймається і застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. У тому випадку, якщо така угода суперечить закону, суд виносить рішення про визнання недійсною укладену сторонами угоду з застосуванням наслідків, передбачених для недійсної угоди, яку вони мали на увазі.

П'ятий вид недійсних угод складають угоди з пороками форми. Маються на увазі угоди, що повинні в силу закону наділятися у визначену письмову форму (просту чи нотаріальну) і які через недотримання цієї форми у випадках, прямо зазначених у законі, вважаються недійсними.

Усі названі види недійсних угод у залежності від того, чи визнаються вони недійсними в силу самого факту невідповідності їхньому чи закону за заявою зацікавлених осіб, у свою чергу підрозділяються на дві великі групи - угоди нікчемні (абсолютно недійсні) і угоди заперечні (відносно недійсні). У той же час варто пам'ятати, що в цивільному законодавстві існує презумпція правомірності угод і вони вважаються правомірними, дійсними доти, поки їхня недійсність не буде встановлена судом, арбітражним судом.

Угоди нікчемні - це такі угоди, недійсність яких не залежить від розсуду і бажання сторін, що їх уклали ( ст. 46, 47, 49 – 50, 58 ЦК України). Вони вважаються недійсними по самому факті їхнього укладання. До таких угод відносяться угоди, противні по своєму змісту цивільному законодавству і моральним принципам суспільства; протистатутні угоди юридичних осіб; угоди, недійсні через недотримання запропонованої законом форми; укладені з особами у віці до 15 років; угоди з недієздатними; мнимі й удавані угоди. Для визнання всіх цих угод недійсними немає необхідності враховувати які-небудь інші обставини, крім невідповідності їх законодавству, тому судового рішення про признання угоди недійсною не потрібно.

Деякі угоди укладаються з дотриманням необхідних вимог, але через деякий час виникають обставини, які несумісні з подальшим існуванням угоди. Наприклад, громадянин А. Уклав угоду з громадянином С. про написання картини. Отримавши аванс в рахунок платежу за майбутнє виконання роботи, С. вчасно приступив до виготовлення замовлення, але через деякий час захворів душевною хворобою і був визнаний недієздатним.

Нікчемність угоди в цьому випадку повинна наступити не з моменту її виникнення, а з часу визнання громадянина С. недієздатним. Це має значення для проведення розрахунків, пов’язаних з цією угодою.

Угоди заперечні - це угоди, що вважаються недійсними тільки в тому випадку, коли вони за заявою зацікавлених осіб визнані такими судом чи арбітражним судом. До заперечних відносяться угоди з неповнолітніми особами – у віці від 15 до 18 років без згоди батьків або попечителів (ст. 53 ЦК); обмеженими в дієздатності (ст. 54 ЦК); особами, що знаходилися в момент укладання угоди в стані тимчасового розладу психіки (ст. 55 ЦК); угоди, укладені внаслідок омани (ст. 56 ЦК), обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї з сторін з іншою стороною або збігу тяжких обставин (ст. 57 ЦК) і т.д.

Недійсними, усі ці угоди можуть вважатися лише за умови доведеності фактів (відсутності згоди попечителя на укладання угоди, наявність обману, насильства, погрози, омани і т.д.), що свідчать про порочність даних угод. Враховувати ці факти, природно, може тільки суд.

Однак і угоди нікчемні, і угоди заперечні вважаються недійсними з того самого моменту - з моменту їх укладання.

На практиці нікчемні і заперечні угоди розрізняють відповідно до тексту норм, що містяться у главі 3 “Угоди” ЦК України. Тут передбачено два формулювання: “недійсною є угода” (ст. ст. 50 – 52 ЦК України) та “угода ... може бути визнана недійсною” (ст. ст. 53 – 57 ЦК України). З граматичного і логічного тлумачення першого формулювання можна дійти висновку, що у зазначених статтях кодексу йдеться про нікчемні угоди. Друге формулювання має на увазі заперечні угоди Цивільне право. Частина перша. Редакційна колегія: Боброва Д. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А. Київ “Вентурі” 1997. С.157 - 158 .

3.3 Наслідки визнання угод недійсними

Наслідки визнання угод недійсними виражаються насамперед у тім, що укладені угоди вважаються позбавленими позитивного юридичного значення і не створюють для сторін тих прав і обов'язків, на встановлення яких вони були спрямовані. Це загальні наслідки, що настають по будь-якій недійсній угоді.

Право вимагати визнання угоди недійсною належить стороні, яка діяла під впливом помилки. Проте під впливом помилки можуть перебувати обидва учасники угоди. Наприклад, громадянин