КУРСОВА РОБОТА

з адміністративного права

на тему:

“Управління в галузях оборони, охорони державного кордону, митного контролю”

Зміст:

І. Вступ.

ІІ. Зміст, особливості та правові основи управління в галузі оборони.

поняття та зміст оборони;

правова основа оборони;

а) Воєнна доктрина України;

Територіальна оборона;

діяльність державних органів щодо забезпечення оборони України;

Генеральний штаб Збройних Сил України;

Міноборони України;

поняття, організація та структура Збройних Сил України;

комплектування Збройних Сил України;

відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу;

військова служба за контрактом;

альтернативна служба;

військова служба;

адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.

Висновок.

ІІІ. Зміст, особливості та правові основи управління в галузі охорони державного кордону;

поняття державного кордону;

Державний комітет у справах охорони державного кордону України;

Прикордонні війська України;

Висновок.

ІV. Зміст, особливості та правові основи управління в галузі митного контролю.

поняття та риси митних органів;

правові, економічні й організаційні основи митної справи;

діяльність державних органів щодо забезпечення управління в галузі митного контролю України;

система митних органів України;

Держмитслужба України;

митниці;

Висновок.

V. Перелік використаних джерел

І. Вступ.

Особливе місце в адміністративно-політичній сфері управління займають оборона, охорона державного кордону й органи, що здійснюють управління ними.

Відповідно до Конституції захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17). Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, наша держава підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від можливої агресії.

Актуальність даної теми беззаперечно, бо проблема обороноздатності та охорони державного кордону є однією з провідних у державі – неможливість організувати управління в даній сфері або неналежне його здійснення ставить під сумнів захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості і, в цілому, принцип непорушності прав і свобод громадян від збройної агресії інших країн. Оборона не обмежується одним видом заходу щодо підготовки до захисту, а включає систему політичних, правових, організаційних, соціальних, воєнних, наукових, економічних, науково-технічних, інформаційних та інших заходів.

Організація управління в області оборони полягає в забезпеченні практичного здійснення військового захисту країни; у цих цілях державні органи при активній участі громадських організацій здійснюють складний комплекс відповідних взаємозалежних заходів політичного, військового, правового, організаційного, матеріально-технічного, морально-психологічного характеру.

У цій курсовій роботі я розгляну: сферу оборони, охорони державного кордону та митного контролю з точки зору адміністративного права, органи управління обороною, охорони державного кордону України та митного контролю, посадові та службові особи, які працюють в цих органах управління, їх повноваження, права й обов'язки, а також адміністративну відповідальність за правопорушення, які скоюють посадові і службові особи підчас реалізації ними своїх службових обов'язків.

І. Зміст, особливості та правові основи управління в галузі оборони.

Поняття та зміст оборони.

Оборона України, як об’єкт управління, являє собою систему політичних, економічних, соціальних, воєнних,  наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (ст. 1 Закону України "Про оборону України" Відомості Верховної Ради, 1992, № 9, ст.106). Захист Батьківщини – конституційний обов'язок кожного громадянина, оскільки оборона країни відноситься до найважливіших функцій держави і є справою всього народу.

Метою оборони України є створення необхідних умов для запобігання військового нападу й організації збройної відсічі можливої агресії проти України в будь-який час і при будь-яких обставинах.

Правовою основою оборони держави є Конституція України (28 червня 1996р.); основи організації оборони України та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб по здійсненню обороноздатності країни передбачені Законом України від 6 грудня 1991 р. "Про оборону" (зі змінами і доповненнями від 20 жовтня 1994 р., 17 жовтня 1995 р., 21 жовтня 1997 р., 5 жовтня 2000 р., 19 червня 2003 р.). Інші питання стосовно оборони країни регулюються законами: "Про Збройні Сили України", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", "Про Раду національної безпеки і оборони України", "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", "Про Стройовий статут Збройних Сил України", "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України", "Про правовий режим воєнного стану", указами Президента "Про затвердження Тимчасового положення про Раду національної безпеки і оборони України", "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України", Про затвердження Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, постановами КМУ "Про заходи щодо підвищення кваліфікації посадових осіб і спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань національної безпеки та оборони держави", "Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах", відповідними міжнародними договорами та ін.

Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Ці заходи будуються відповідно до Воєнної доктрини держави (19.10.1993р. Відомості Верховної Ради, 1993, N 43, ст.409).

Воєнна доктрина України визнається принципом оборонної достатності в будівництві Збройних Сил України і ґрунтується на тому, що держава:

не визнає війну як засіб розв’язання міжнародних проблем;

не має територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

не бачить у жодному народові образ ворога;

ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо не стане сама об’єктом агресії;

прагне до