млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 трав-ня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування» та Зако-ном України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономіч-ну діяльність».
Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.
Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. По-рядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підпри-ємства регулюється законодавством країни, якій воно нале-жить. Законодавство України не регулює цих відносин. Ра-зом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприє-мства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється на-ціональний правовий режим господарської діяльності.
Крім форм і видів законодавець застосовує для класифі-кації підприємств поняття категорії (ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»).
Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) кла-сифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.
Кількість працівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежно від галузей народного господарства:
у промисловості та будівництві – до 200 чоловік;
в інших галузях виробничої сфери – до 50 чоловік;
у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;
у галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік;
у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.
Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії.
Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Про підприємства в Україні», врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку ма-лих підприємств» в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР.– 1991.–№1.–Ст.1; №11.–Ст.114).
Як зазначено в статті 28 Закону «Про підприємства в Ук-раїні», держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні держав-них кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.
Поняття підприємства
Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права на-лежить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями то-варовиробника, який задовольняє суспільні потреби у про-дукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського права України, його пра-вовою основою.
Усі основні закони та інші нормативні акти господарсько-го законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.
Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарсь-кого права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає про-мислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.
Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти-тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри-дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфікова-но визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.
Закон визначає, що підприємство є основною організацій-ною ланкою народного господарства України. Ця організа-ційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єдну-ють свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основ-на ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншо-го, – від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посе-редницьких інститутів, органів управління економікою.
Закон також визначає, що підприємство – це господарю-ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по-лягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо-вим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб-ничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін гос-подарюючий говорить, що підприємства належать до комер-ційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій – релігійних, об'єднань гро-мадян тощо).
Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як то-варовиробника. Юридичний аспект даного визначення по-лягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї госпо-дарської діяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України» (ст.27 Закону «Про підприємства в Україні»).
Нарешті, підприємство – це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господар-ського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також виз-начає межі спеціальної правоздатності підприємства як юри-дичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Про підприємства в Україні» спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.
Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повного господар-ського відання). Це майно юридичне відмежоване, як пра-вило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні