Суд, система правосуддя - третя необх·дна г·лка влади в механ·зм· розпод·лу влади. Це арб·тр, що вир·шуµ спори про право. В правов·й деражв· праввосуддя чиниться т·льки судом. В цьому найважлив·ша гарант·я прав · свобод громадян, правовој державност· в ц·лому. Суд не повинен п·дм·няти собою законо-давця чи виконавця, ·накше в·н перетвориться в деспота. Але в свою чергу н· законодавець, н· виконавець не повинн· соб· присвоювати функц·ј суду. Тому найважлив·шим µ забезпечення реальној незалежност· суду в·д р·зноман·тних орган·в · ос·б, котр· б диктували йому свою волю · фактично узурпували судову владу. Оптимальним вар·антом µ назначення судей пожиттµво або, по крайн·й м·р·, на довгий терм·н. Судд· повинн· назначатися вищестоячими органами влади. Суд присяжних µ найб·льш д·яльною формою забезпечення незалежност· · об'µктивност· правосуддя. Виразом р·вност· громадян перед законом µ п·дсудн·сть загаль-ному суду, недопустим·сть розширення юрисдикц·ј спец·альних суд·в.

Панування права прокламуµ, щоб суд виступив арб·тром в спор· про опрушення права не т·льки в правозастосовчому, але й в правотворчому процес·. Суд повинен бути здержуючим фактором проти порушень права · конституц·ј не т·льки з· сторони вико-навця, але й з· сторони законодавця. Для цього необх·дний конституц·йний суд. Hе п·дм·няючи законодавця · залишаючись в межах судових юрисдикц·йних задач, конституц·йний суд забезпе-чуµ конституц·йн·сть закону, ·накше кажучи верховенство Конституц·ј в правотворч·й д·яльност· законодавця. Без такој судовој перев·рки конституц·йност· закон·в (· тим б·льше п·дзаконних нормативних акт·в) не може утвердитись панування права, правова держава. ¶снування конституц·йного суду дозво-лить не прим·няти такий нормативний акт (в тому числ· · за-кон), що суперечить конституц·ј.

ґ ще один аспект д·яльност· суду в механ·зм· здержок · противаг. Виступаючи в рол· арб·тру, р·шаючи спори, суд звер-таµться до тлумачення права · Конституц·ј. В певних випадках в·н може використовувати аналог·ю закону · аналог·ю права. Тобто, в својх р·шеннях суд може вийти за меж· букви закону · звернутися до його духу. В такому випадку в·н приймаµ р·шення, керуючись духом закон·в, зм·стом права, ·ншими словами, на основ· д·йсно-·сторичних акс·ом · принцип·в права. Це дозволяµ суду б·льш оперативно в пор·внянн· з законодавцем приводити правопорядок у в·дпов·дн·сть з потребами життя. В в·домих рам-ках така свобода суду не протиречить правов·й держав·. Тому що мова в цих випадках йде не про повсякденну д·яльн·сть суду, а про екстремальн·, виключн· ситуац·ј в систем· здержок · проти-ваг, розпред·ленн· · балансуванн· влад. Важливо, щоб суд при цьому залишався хоронителем Конституц·ј, захищав право · пргрес, а не пертворювався в зброю зловживань · реакц·ј. Тут необх·дний ц·лий ряд фактор·в · умов (орган·зац·йних, юридич-них, культурних · ·н.), завдяки яким суд може фактично стояти на сторож· панування права · справедливост·, мати високу пова-гу · авторитет в сусп·льств·.

Розпод·л влад - це не т·льки юридичний · орган·зац·йний, але й соц·ально-пол·тичний принцип, що дозволяµ з'µднати так· протиречив· аспекти соц·ального життя, як влада · свобода, за-кон · право, держава · сусп·льство. Розпод·л влади µ не-обх·дною умовою, м·рою · маштабом демократизац·ј пол·тичного життя. З цим пов'язаний другий аспект розпод·лу влади: розп-ред·лення влади м·ж класами · групами, проблема участ· р·зно-ман·тних груп в реал·зац·ј влади, степ·нь представленост· з урахуванням р·зноман·тних ·нтерес·в · т. д. В правов·й держав· влада походить в·д народу, тому т·льки народ в својй конкрет-но-·сторичн·й реальност· · повинен мати можлив·сть приймати участь в реал·зац·ј пол·тичној влади. Державна влада в ц·лому · р·зноман·тн· јј г·лки не повинн· бути монопол·зован· якою-небудь одн·µю групою, прошарком, класом, оск·льки мова йде про правову державу, про панування права. В правов·й дер-жав· важливо забезпечити представництво ·нтерес·в р·зних про-шарк·в · груп, плюрал·зм думок · ·нтерес·в. Такий плюрал·зм повинен з допомогою розпод·лу влади орган·чно з'µднати демок-ратизац·ю влади з јј компетенц·µю · профес·онал·змом (7,105).

Зв·дси · проблема гарантування прав · ·нтерес·в мень-шост·. Пол·тична практика в јј пол·тичн·й ретроспектив· пока-зуµ, що менш·сть не завжди помиляµться. Hапроти, за нею ·нколи стојть правда · ·стина. В ц·лому потр·бна терпим·сть · "в·дкрит·сть" держави, щоб не закрилась дорога до вол·. Обов'язковою умовою для цього µ розпод·л влади, тобто розпод·л влади через соц·ально-пол·тичний плюрал·зм. Монопол·я влади безнад·йно веде до пол·тичној патолог·ј в р·зних јј р·знови-дах, таких, як авторитарна тиран·я, бюрократична ол·гарх·я, охлократ·я, антигуманна технократ·я, маф·я, що дориваµться до пол·тики. Запоб·гти монопол·зац·ј влади з· сторони кого б там не було можна лише тод·, коли вона стане розд·леною, розп-ред·леною серед р·зних учасник·в пол·тичного процесу, пол·тич-ној системи. А для цього в свою чергу необх·дна повноц·нно пульсуюча правова держава, що може св·й плюрал·зм адекватно представити в ·нститутах пол·тичној влади, в систем· розпод·лу влади.

2)В чому сутн·сть системи розпод·лу влади в США?

Творц· конституц·ј США 1787 р. поклали в основу структу-ри вищих орган·в державној влади - Конгресу, президента · Вер-ховного суду - принцип розд·лення законодавчој, виконавчој · судовој влади. Сам принцип вони запозичили у Англ·ј, але нада-ли йому својх специф·чних американських рис. Чому вони зупини-лись саме на цьому принцип·? Серед американських колон·ст·в було широко розповсюджено недов·р'я до влади англ·йського ко-роля, до монарх·чного правл·ння взагал·, в·дображаючогося в јхн·й св·домост· необмеженого управл·ння, яке велося уповнова-женими короною в заокеанських територ·ях. Тому вони не т·льки встановили в себе республ·канський устр·й але й створили такий добре продуманий механ·зм державаној влади, який м·г би слгу-вати над·йною перешкодою