3. ТЕОР¶Я ПОД¶ЛУ ВЛАДИ: ±± ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОHАЛЕHHЯ

Як в·домо, у св·т· склались дв· форми, дв· модел· республ·канського правл·ння, як· µ вт·ленням у життя системи "розпод·лу влад": парламентська республ·ка · президентська республ·ка, кожна з яких маµ свој особливост·.

Завдання полягаµ в тому, щоб обрати кращу, оптимальну форму, найб·льш прийнятну в умовах Украјни. В багатьох крајнах (Австрал·я, ¶нд·я, Канада, ряд крајн зах·дној ґвропи) вт·лена модель парламентськој республ·ки, найб·льш характерними озна-ками якој µ "слабкий президент · сильний уряд". Президент у так·й республ·ц· обираµться не шляхом загальнонародних ви-бор·в, а самим парламентом, або при його активн·й участ·. Уря формуµться парт·µю, яка маµ б·льш·сть м·сць у парламент·, а јј л·дер автоматично стаµ прем'µр-м·н·стром · несе пол·тичну в·дпов·дальн·сть перед парламентом. В той же час Президент Республ·ки - безпарт·йний, пол·тично нев·дпов·дальний перед парламентом. Таким чином, вищим органом виконавчој влади в парламентськ·й республ·ц· µ президент · уряд на чол· з пре-м'µр-м·н·стром.

Центральною ф·гурою в парламентськ·й республ·ц· µ прем'µр-м·н·стер, який одночасно µ л·дером парт·ј б·льшост· в парламент· · очолюµ не т·льки уряд, але й фактично всю держав-ну адм·н·страц·ю. В·н над·лений правом розпуску парламенту · призначенням нових вибор·в.

Своµр·дним антиподом парламентськој республ·ки µ прези-дентська республ·ка, хоч нер·дко ч·ткој меж· м·ж ними немаµ.

Якими ж ознаками характеризуµться президентська республ·- ка? Hа яких засадах вона побудована?

Головн· з них - належн·сть влади народов·: саме в·н оби-раµ · верховний представницький орган · президента, як· йому п·дзв·тн· · п·дконтрольн·; ч·тке розмежування законодавчој влади, очолюваној президентом; п·дконтрольн·сть · п·дзв·тн·сть президентов· уряду (Каб·нета М·н·стр·в) та державној адм·н·страц·ј; в·дсутн·сть у президента права розпускати представницький орган, а парламенту - делегувати свој повнова-ження президенту, пол·тична нев·дпов·дальн·сть президента пе-ред парламентом тощо (8,80-81).

Обраний безпосередньо народом, президент в·дпов·дальний перед ним за свој д·ј · д·ј виконавчој влади.

В·дпов·даючи перед парламентом республ·ки в порядку ·мп·чменту, президент уособлюµ, таким чином, конституц·йну в·дпов·дальн·сть, без якој демократ·я, правова держава з ус·ма јј ·нститутами просто неможлива. Така в·дпов·дальн·сть поси-люµться й тим, що д·ј самого президента, як · д·ј вс·х орган·в · службових ос·б виконавчој влади, п·дконтрольн· судам.

А це вже безпосередн·й крок до реал·зац·ј принципу роз-под·лу влад. Президентство - важлива (б·льш того необх·дна) ланка системи влад, хоч верховенство тут належить не президен-тов·, а Верховн·й Рад·.

Значна частина нашој громадськост· плекаµ над·ю на те, що з появою Президента все миттµво почне зм·нюватися на краще. ¶ншими словами - у багатьох ·з нас п·двищен· соц·альн· спод·вання · вкрай не бажано, щоб вони виявились незд·йсненни-ми над·ями, своµр·дними конституц·йними ·ллюз·ями. ¶нколи висловлюють побоювання, що президент може узурпувати владу, стати над представницьким органом, пертворитись в диктатора. Такий вар·ант, безперечно, аж н·як не виключений, про що, зок-рема, переконливо св·дчить св·това практика тих крајн, як· ли-ше скинули ярмо деспот·ј, стали на шлях буд·вництва демок-рат·ј. Хто, наприклад, дасть повну гарант·ю, що обраний парла-ментом президент не перетвориться в слухняне знаряддя його вол·? А з ·ншого боку, статус колишньој Презид·ј Верховној Ра-ди СРСР, Презид·ј Верховној Ради УРСР як "колег·альних Прези-дент·в" не став на завад· втрати ними не т·льки "диктаторсь-ких", але й звичайних президентських, представницьких та ·нших "нормальних" функц·й. Про яку "узурпац·ю" влади цими органами могла бути мова, коли ця влада була над·йно привласнена (за-хоплена) антинародними парт·йними структурами (8,86).

Справа, виходить, не в тому, який орган узурпуµ владу - одноос·бний (персон·ф·кований) чи колег·альний. Головне - як·сть та сутн·сть механ·зму зд·йснення влади, справжня демок-ратичн·сть державност·.

¶ншими словами, справа не в Президент·, а в Верховн·й Рад·, яка виступаµ в·д ·мен· всього народу, реал·зуµ його су-верен·тет. А вт·м, при певних умовах не виключена можлив·сть диктатури, узурпац·ј влади Верховною Владою.

Щоб запоб·гти цьому, треба створити такий механ·зм, який би повн·стю виключив можлив·сть встановлення необх·дној дикта-тури, узурпац·ј влади президентом, визначив основи його взаµмов·дносин з представницьким органом, в основ· яких - принцип демократ·ј, повновладдя народу. Запорукою цьому - ре-альне верховенство влади вищого представницького органу республ·ки - Верховној Ради, важел·, якими вона волод·µ. Серед них чи не найголовн·шим µ те, що Верховна Рада через державний бюджет контролюµ використання вс·х ресурс·в держави, саме јй належить матер·альна основа повновладдя.

Кр·м цього у розпорядженн· Верховној Ради µ й ·нш· засоби забезпечення необх·дној "субординац·ј" влад. До реч·, тут тре-ба зауважити, що в президентськ·й республ·ц· пор·вняно з пар-ламентською республ·кою механ·зм "здержок · противаг" законо-давчој · виконавчој влад б·льш розвинутий, що перешкоджаµ узурпац·ј влади. Президент не маµ права розпустити парламент, призначити нов· вибори, а Верховн·й Рад· забороняµться делегу-вати свој повноваження президентов·. Вона ж маµ право вето на укази президента тощо. В той же час в парламентськ·й республ·ц· глава державној адм·н·страц·ј - прем'µр-м·н·стер - над·лений правом розпуску парламенту · призначення нових ви-бор·в.

Треба зауважити, що далеко не вс· крајни можуть "взяти на озброµння" президентську форму правл·ння. Для деяких крајн без установлених демократичних традиц·й, незр·лој державност· та згубних насл·дк·в тотал·таризму, така форма просто непридатна. Тут, до реч·, можлива модель нап·впрезидентськој республ·ки, де президент обираµться всенародно, але уряд залишаµться пол·тично в·дпов·дальним перед парламентом крајни. У вибор· такој форми грають, природно, традиц·ј ·сторичного розвитку крајни, територ·ально-географ·чн· фактори, стан нац·ональној консол·дац·ј, поµднання економ·чних, пол·тичних та ·нших фак-тор·в. Вт·м, так· фактори мають значення при вибор· ·нших ор-ган·зац·й державного управл·ння (8,87-88).

Треба думати, що далеко