При конфедеративному устрої держави - члени конфедерації - зберігають свої суверенні права, як у внутрішніх, так і у зовнішніх справах.

На відміну від федеративного устрою конфедерація характеризується наступними ознаками:

- конфедерація не має своїх загальних законодавчих, виконавчих і судових органів, на відміну від федерації;

- конфедеративний устрій не має єдиної армії, єдиної системи податків, єдиного державного бюджету;

- зберігає громадянство тих держав, яких знаходяться у тимчасовому союзі;

- держави можуть домовитися про єдину грошову систему, про єдині митні правила, про міждержавну кредитну політику на час існування союзу.

Як правило конфедеративні держави не довговічні, або вони розпадаються, або перетворюються в федерацію: Німецький союз (1815-1867), Швейцарський союз (1815-1848) і США, коли в 1781 році була законодавче затверджена конфедерація.

Форми державного режиму

Форми державного режиму - являють собою сукупність способів і методів здійснення влади державою.

Державний режим - найважливіша складова частина політичного режиму, існуючого в суспільстві. Політичний режим - поняття більш широке, оскільки воно включає в себе не тільки методи державного володарювання, але і характерні способи діяльності недержавних політичних організацій (партії, рушення, клуби, союзи). Чушенко Г. Питання теорії і практики конституціалізму. //Право України, 1998.- №2.- С.17-21

Державні режими можуть бути демократичними і антидемократичними (тоталітарні, авторитарні, расистські) тому основним критерієм класифікації держав по даній ознаці є демократизм форм і методів здійснення державної влади. Для рабовласницьких держав характерні і деспотія і демократія; для феодалізму - і не обмежена влада феодала, монарха, і народні збори; для сучасної держави - і тоталітаризм, і правова демократія. Общая теория права и государства. Учебник.- М.: 1994.

Ідеальних демократичних форм державного режиму насправді реально не існує. У тій або іншій конкретній державі присутні різні за своєму змістом методи офіційного володарювання. Проте можна виділити найбільш спільні риси, властиві тому або іншому різновиду державного режиму.

Антидемократичні режими

Антидемократичні режими - характеризуються наступними ознаками:

- визначає характер державної влади - це співвідношення держави і особистості;

- антидемократичний режим характеризується повним (тотальним) контролем держави над всіма сферами суспільного життя: економікою, політикою, ідеологією, соціальним, культурним і національним устроєм;

- йому властиво одержавлювання всіх суспільних організацій (профспілок, молодіжних, спортивних і інш.);

- особистість в антидемократичній державі фактично позбавлена яких-небудь суб'єктивних прав, хоч формально вони можуть проголошуватися навіть в конституціях;

- реально діє примат держави над правом, що є слідством свавілля, порушенням законності, ліквідації правових початків в суспільному житті;

- всеохоплююча мілітаризація суспільного життя;

- ігнорують інтереси державних утворень, особливо національних меншин;

- не враховує особливостей релігійних переконань населення.

Антидемократичний режим може встановлюватися як при монархічній, так і при республіканській формі правління, однак, будучи запереченням принципів парламентаризму, він не узгодиться з парламентською монархією і республікою. Приводячи до сильної централізації державної влади, авторитарний режим не згоджуються з буржуазним федералізмом.

Демократичний режим

Демократичний режим складається в правових державах. Вони характеризуються методами існування влади, які реально забезпечують вільний розвиток особистості, фактичну захищеність її прав, інтересів. Общая теория права и государства. Учебник.- М.: 1994.

Конкретно режим демократичної влади виражається в наступному:

- режим представляє свободу особистості в економічній сфері, яка складає основу матеріального благополуччя суспільства;

- реальна гарантованість прав і свобод громадян, їх можливість висловлювати власну думку про політику держави, активно брати участь в культурних, наукових і інших громадських організаціях;

- створює ефективну систему прямого впливу населення країни на характер державної влади;

- в демократичній державі особистість захищена від свавілля, беззаконня, оскільки її права знаходяться під постійною охороною правосуддя;

- влада в однаковій мірі забезпечує інтереси більшості і меншини;

- основним принципом діяльності демократичного держави є плюралізм;

- державний режим базується на законах, які відображають об'єктивні потреби розвитку особистості і товариства.

Історія знає різні форми демократичних режимів. Найбільше поширення в цей час отримав режим парламенської демократії, заснований на передачі влади парламенту. Так само існує ліберально-демократичний режим.

Конституційна система і державні органи в контексті здійснення державної влади

В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада здійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузі влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігти зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади, не зв’язаної правом, ці вітки не повинні з'єднуватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином є структуроутворюючим і функціональним принципом раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати державну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бути хоронителями Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, а не влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в розподілі компетенцій, взаємному контролі, в системі здержок і противаг, збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і взаємопогодження. Шемчушенко Ю.Проблеми розбудови української державності//Право України,№1,с.26-31

Правова держава означає відсутність будь-якої необмеженої, абсолютної влади не зв’язаної правом і принципами Конституції. З допомогою розподілу влад правова держава організовується і функціонує правовим способом. Державні структури і їх діяльність позбавлені тут від стресів і лихоманок, визваних в монократичних режимах зміною і утвердженням нових лідерів. Hавпаки, правова держава сама є основою для такої зміни. Боротьба за владу і особисті амбіції не вириваються з-під контролю, вони регламентовані міцним правовим порядком і строгими юридичними процедурами виборів і зміни лідерів. Замість режиму особистої влади і чиновницького розсуду, що переходить у безмежжя, встановлюється панування права, тобто політична влада реалізується на основі юридичних норм. Саме ці норми, а не