правовій державі власність належить безпосередньо виробникам і споживачам матеріальних благ; індивідуальний виробник виступає як власник продуктів своєї особистої праці. Правовий початок державності реалізовується тільки при наявності самостійності і свободи власності, які економічно забезпечують панування права, рівність учасників виробничих відносин, постійне зростання добробуту суспільства і його саморозвиток.
Соціальну основу правової держави складає саморегулююче громадянське суспільство, яке об'єднує вільних громадян - носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такої держави знаходиться людина, його різноманітні інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей, забезпечується плюралізм думок, особисті права і свободи. Перехід від тоталітарних методів управління до правової державності пов'язаний з різкою переорієнтацією соціальної діяльності держави, з відмовою від пріоритету “знеособленого” виробництва над соціально-економічними, політичними і духовними інтересами громадян. Міцна соціальна основа держави зумовлює стабільність його правових устоїв. Правова держава – це, одночасно, і соціальна держава.
Етичну основу правової держави утворюють загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свобод особистості, її честі і достоїнства. Режим правової державності реально затверджує вищі етичні цінності людини, забезпечує їх визначальну роль в житті суспільства, виключає свавілля і насильство над особистістю. Конкретно це виражається в демократичних методах державного управління, справедливості правосуддя, в пріоритеті прав і свобод особистості у взаємовідносинах з державою, захисті прав меншості, терпимість до різних релігійних переконань і т. д. Духовна насиченість державного життя в значній мірі визначає етичну зрілість суспільства загалом, рівень його цивілізованості, гуманізм в соціально-економічних і політичних відносинах.
Правова держава - це суверенна держава, яка концентрує в собі суверенітет народу, націй і народності, що заселяє країну. Здійснюючи верховенство, загальність, повноту і винятковість влади, така держава забезпечує свободу природних відносин, заснованих на початках справедливості, для всіх без виключення громадян. Примушення в правовій державі здійснюється на основі права. Примушення, будучи важливим показником державного суверенітету, обмежено правом, виключає беззаконня і свавілля. Держава застосовує силу в розумних (правових) рамках і тільки в тих випадках, коли порушується його суверенітет, інтереси його громадян. Воно обмежує свободу окремої людини, якщо його поведінка загрожує свободі інших людей.
Політична природа держави, найбільш чітко проявляється в його суверенітеті. Саме в суверенітеті концентрується вся гама потреб і інтересів різних ланок політичної системи суспільства. Завдяки суверенітету координуються інтереси державних і недержавних організації, забезпечується їх справедлива правова рівновага і вільний розвиток.
Не абсолютизуючи ролі права, потрібно реальніше відноситися до самої ідеї правової держави, оскільки “насправді політична влада завжди прагне вирватися з правових рамок і “правова держава” - це, скоріше, ідеальний тип…” Четвернін В.А. Демократична конституційна держава. Введення в теорію - М.: 1993 - с.3
Список використаної літератури
Арістотель. Політика. - М.: 1911.
Венгеров А.Б. Теорія держави і права. Ч.1. Теорія держави – М.: Юристъ, 1995.
Губа А.В., Письменицький А.А., Слинько Д.В. Теорія держави і права. Посібник для студентів – Харків, 2000.
Гуменюк А.Р. О едином правовом пространстве как условии формирования правового государства. - М.: 1994.
Дробязко С.Г. Роль законодавства в утворенні матеріально-технічної бази комунізму – Мінск, 1971.
Загальна теорія держви і права. Підручник /Під ред. Лазарєва В.В. – М.: Юристъ, 1996.
Комаров С.А. Загальна теорія держави і права. Підручник – М.: Юрайт, 1997.
Конституція України.
Конституційне право зарубіжних країн - М.:1995.
Лазарєв В.Н. Загальна теорія права і держави - М.: 1994.
Макаров О.В. Співвідношення права і держави – С-Пб., 1995.
Монтеск’є Ш.Л. Вибрані твори. — М.: Політвидав, 1955.
Нерсесянц В.С. Правовий характер взаємовідносин особистості, суспільства і держави /Соціалістична правова держава: проблеми і судження - М.: 1989.
Спірідонов Л.І. Теорія держави і права - С-Пб., 1995.
Теорія держави і права. Курс лекцій /Під ред. Марченка М.Н. - М.:Зерцало, 1997.
Теорія держави і права. Курс лекцій /Під ред. Матузова Н.І. і Малька А.В. М.: Юрист, 1997.
Туманов В.А. Права людини і виконавча влада /Радянська держава і право – 1990, № 2.
Фаткуллін Ф.Н. Основні вчення про право і державу. Навчальний посібник – Казань: КФЕІ, 1997.
Федералізм і демократія /Держава і право – 1992, № 4.
Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вищих учбових закладів /Під ред. проф. Стрекозова В.Г. - М.: Отчизна, 1993.
Четвернін В.А. Демократична конституційна держава. Введення в теорію - М.: 1993.