Реферат

Тема: «Конституція Пилипа Орлика 1710 року»

ВСТУП

І

Вісімнадцяте століття, а точніше, його останні два десятиріччя, - це час, коли схвалювалися конституції: 1787 — конституція Сполучених штатів Америки, 1791 — конституції Франції та Польщі. В Російській імперії спроби створити конституцію мали місце тільки у першій чверті ХІХ ст. Але закінчилися трагічним повстанням декабристів 1825 р.

І тут ми можемо з гордістю стверджувати, що україна вела у цьому перед. Наша конституція була схвалена 5 квітня 1710 р.

Цей вікопомний документ української політичної думки склався як договір поміж трьома основними політичними силами козацької держави: гетьманом генеральною старшиною та військом запорозьким.

Як і польська конституція 3 травня 1791 р., Конституція гетьмана пилипа орлика була схвалена у часи боротьби за незалежність: польська конституція постала поміж першим (1772) та другим (1793) поділами Польші, що в той час не обіймала усіх польських територій. Влада гетьмана П. Орлика поширювалася на правобережну україну, що тоді була під зверхністю Туреччини, союзниці карла ХІІ. Обидві конституції діяли досить короткиій час: польська — у 1791-1795 рр. (до третього, кінцевого, поділу польщі), а українська — у 1710—1714 рр..

Однак це не применшує значення цих унікальних документів. День 3-го травня й по сьогодні святкується у польщі як національне свято. Час, щоб і 5 квітня в україні набуло такого ж відзначення.

А тепер, деякі досі невідомі свідчення сина гетьмана, генерала фран-цузької армії графа Григора Орлика.

ІІ

Ілько Борщак, що поміж двома світовими війнами працював в архівах франції, знайшов у бібліотеціархіві замку дентевіль (східна франція), що належав дружині генерала Григора Орлика, сина гетьмана Пилипа Орлика, цінні документи, і між іншим, також скорочений латинський текст конституції 1710 р. З примітками Пилипа Орлика (у копії, зробленій Григором). Там подано інформацію про те, як складалася конституція, «я один,— писав гетьман Орлик,— зложив найбільшу частину договору (тобто конституції— прим. І. Борщака) й зредагував цілий договір. Я зложив це за певним планом...» .

Хто брав участь у виробленні конституції?

«поміж особами,— писав Пилип Орлик,— що обмірковували точки цього документу, були : Бойнаровський, Гордієнко, Горнеко, Ломиковський, Мирович, Максимович, Іваненко (І. Б.?), Карпенко (І. Б.?) І деякі прізвища я вже не пригадую за давністю часу (це було писано у 1720-х рр.— 0. П.). Але були зі мною на нарадах люди світського й духовного стану та численні знатні особи, що відвезли наші рішення на україу» .

Отже, конституція 1710 р. Не була лише емігрантським твором. Це був загальноукраїнський політичний акт. Це також підтверджують слова самого гетьмана у його примітці до vі-і статті конституції, яка збереглася у повній латинській та неповній українській редакціях. Гетьман Орлик писав: «над цим ми працювали більше місяця. Мої висланці їздили і приїзджали два рази на україну та з україни. Мені це найбільше завдало праці, бо я мусив зложити цифрами проект для знатної старшини україни (правління гетьмана івана скоропадського.— 0.п.). П. Войнаровський допомагав мені в цьому».

Стаття VI-а визначила державу війська запорозького та народу (мало-)руського як станову виборну гетьманську монархію парламентарного типу. Дуже важливо, що репрезентанти Лівобережноі України, незважаючи на терор режиму Петра І, взяли участь у впровадженні в Українській державі парламентської системи.

На закінчення варто подати записку генерала Григора Орлика (хрещеника Івана Мазепи) про преамбулу до конституції 1710 р. Ось що він пише: “ця хартія(цебто конституція 1710 р.— О.П.) мала широкий вступ, який є в мене. Козацькою ( українською. -- 0. П.) Мовою й який малює долю й недолю козацького народу. Той вступ, як опонідав мені батько (гетьман Пилип Орлик,— О.П.), було прийнято одноголосно по коротких дискусіях. Батько сам умістив уривок про те, що козацький нарід завжди висловлювався проти автократії. Про те, що козацький нарід е безпосередній наступник хозарської держави, батько мій прочитав у стародавніх латинських письменників... Писав мені також батько, що якби козацький нарід заховав своїх колишніх власних князів, ці князі мали б більш права на спадщину східньої імперії (Візантії.— 0. П.), ніж сучасна російська цариця”.

ПРАВОВИЙ УКЛАД ТА КОНСТИТУЦІЇ ВІДНОСНО ПРАВ І ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, укладені між ясновельможним паном ПИЛИПОМ ОРЛИКОМ, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п'ятого дня у Бендерах.

[Преамбула]

Подиву гідний і незбагненний Бог у своїх присудах, милосердний і безмежно терпеливий, справедливий у покараннях. Споконвіку, ще від створення цього видимого світу, Він одні держави і народи вивищує на праведних терезах Свого промислу, а інші впокорює за гріхи і беззаконня, одні уярмлює — інші визволяє, одні возвеличує - інші повергає. Отак і войовничий прадавній козацький народ, раніше званий хозарським, Господь спершу возвеличив лицарською вдачею, просторими володіннями і вікопомною славою. Той народ своїми завзятими походами морем і сухопуттю не лише довколишні племена, а й саму Східну імперію (Візантію) потрясав таким страхом, що східний Імператор, прагнучи жити з ним у мирі, заручився тривким подружнім зв'язком із його зверхником - нарік своєму синові дочку кагана, тобто князя козаків.

Опісля прославлений у вишніх праведний Бог-суддя через при-множені кривдні вчинки і гріхи відвернувся від того козацького народа, покаравши його множеством покут, упокорив і пригнітив його ледве не довічною руїною. А наостанок підкорив польському королівству