Білль, який прйшов комітетську стадію записується в календар, тобто особливий список біллів, підготовлених для обговорення в палаті. В деяких палатах існує тільки один календар і біллі обговорюються в порядку їх надходження. В ряді палат існують декілька списків для біллів різного змісту. В цьому випадку головуючий в палаті разом з партійними лідерами визначає, який час повинен бути відведений для обговорення біллів з того чи іншого списку.

В день, призначений для другого читання, білль в цілому зачитується клерком палати. Потім відбувається постатейне обговорення білля палатою. На цій стадії будь-який член палати може запропонувати поправку. Обговорення білля завершується голосуванням, яке практично вирішує долю білля, тому що третє читання має чисто формальний характер.

В законодавчих органах штатів існують різні методи голосування. Це може бути поіменне голосування, при якому в протоколах заноситься думка кожного голосуючого.

Дуже розповсюджене голосування, результати якого визначаються головуючим на слух, застосовується воно найчастіше в тих випадках, коли потрібно затвердити рішенням палати думку головуючого, яка за звичаєм не підлягає обговоренню. Якщо необхідно справжнє виявлення думки палати, то застосовується голосування піднесенням руки чи проходження голосуючих членів крізь спеціальний лічильник.

Двохпалатна структура законодавчих органів штатів потребує досягнення абсолютної ідентичності текстів, які приймаються кожною з палат. В усіх штатах з двохпалатним законодавчим органом існує процедура узгодження текстів шляхом конференцій комітетів. Члени цієї конференції призначаються головуючим палат у кількості 2 - 3 чоловіка від кожної палати. Засідають вони секретно і представляють палатам узгоджений текст.

Прийнятий обома палатами ідентичний текст законопроекту направляється губернатору штату. Ця стадія законодавчого процесу носить назву внесення в список.

Губернатори всіх штатів, за виключенням штату Карейна, мають право вето, яке може бути застосовано губернатором протягом певного строку.

Законодавчий орган кожного штату має право скасувати вето. Для цього необхідно більшість в 2/3 голосів з кожної палат.

Губернатор, якщо він не застосовує право вето, підписує білль, тим самим надаючи йому законної сили. Підписаний губернатором білль не обов’язково зразу вступає в законну силу. Дата вступу в силу вказується в самому законопроекті або встановлюється Конституцією. Наприклад, в штаті Техас закони починають діяти через 90 днів після закінчення сесії на якій вони були прийняті, у Флоріді через 60.

Як відомо, Верховний Суд США має можливість шляхом тлумачення федеральної Конституції позбавляти закони штатів юридичної сили. Але осбливого практичного значення це не має, так як в судовому порядку була скасована дуже невилика кількість законів і використовується це право дуже обмежено.

3. Виконавча влада.

“Конституция США создавалась в период, когда еще продолжались битвы освободительной войны и была необходимость в сильной исполнительной власти” Мишин А.А. “Центральные органы власти США - орудия монополистического капитала” М. 54, стр. 67..

Виконавча влада в країні втілювалась президентом США, який виконує покладені на нього конституцією повноваження з допомогою розгалуженного апрата виконавчої влади. На рівні штатів такими носіями є губернатори, які очолюють місцеву адміністрацію, а також органи місцевого самоуправління.

а) Особливості інституту президенства.

Вищим за посадою в країні є президент США, який суміщає повноваження голови держави і глави уряду. Управління державою здійснюється виключно від його імені. Політично невідповідальний перед конгресом президент (незалежно від його взаємовідносин з конгресом) залишається при владі. Президент не має такого сильного засобу переборення конфліктів, як розпуск парламенту. Конгрес не вправі відстранити президента від влади. Це стабілізує президентську владу, але має також негативні наслідки, так як спори є довготривалими і можуть негативно вплинути на проведення політики держави. Він обирається на чртири роки з можливістю переробрання ще на один строк. Президентом США може бути громадянин США за народженням, не молодше 35 років, який прожив на території країни мінімум 14 років. З 1800 року офіційною резиденцією президента США є Білий дім, який знаходиться в місті Вашингтоні. Повноваження президента дуже широкі. Як голова держави він являється головнокомандуючим збройними силами США і верховним представником держави на міжнародній арені. Президент за схваленням і згодою сенату призначає федеральних суддів, членів Верховного суда, послів, вищих посадових осіб адміністрації. Конституція надає президенту право скликання позачергової сесії конгресу і переносу чергових сесій, право відкладення виконання вироку і помилування осіб, засудженних за федеральним законодавством. Не займаючи будь-якої посади в партійному апараті, він вважається лідером своєї партії. При виникненні внутрішніх і зовнішніх кризових ситуацій президент може розраховувати на надзвичайні повноваження.

Президент займає велику роль в законодавчому процесі. Формулюючи законодавчу програму адміністрації у посланні до конгресу, президент виступає фактичним лідером законодавчої політики. Послання - джерело законодавчої ініціативи. Президенські послання передбачені Конституцією США (ст. 2, розд. 3): “Президент періодично представляє конгесу відомості про стан Союзу і пропонує на його розгляд такі заходи, які виявить необхідними і корисними” Конституции государств американского континента Т.3, ст.241.

Традиційно президент направляє конгресу три послання. Перше з них надходить в момент початку наступної сесії конгресу. Це послання про стан Союзу. Друге - економічне, а третє - бюджетне послання.

У посланні конгресу подається проект бюджету, який розробляють експерти Білого дому. Глава виконавчої влади володіє правом видання президентських наказів, які мають силу закону. Крім традиційних послань президент звертається до конгресу зі спеціальними посланнями більш вузького характеру, домагаючись прийняття певного законопроекту. Таким чином, Конституція наділила президента правом представляти законодавчі програми конгресу, які можуть носити як загальний, так і конкретний характер.

Президент став прямим учасником законодавчого процесу також за допомогою права вето. Це одна з найважливіших