Крадіжка
Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом до п'ятдесят неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років
Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або по-збавленням волі на тон самий строк.
Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому -
Карається позбавленням волі на строк віл трьох до шести років.
Крадіжка, вчинена у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або орга-нізованою групою,
карається позбавленням волі на строк віл семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Примітка. І. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визна-ється злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода та визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму віл ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро-мадян.
У статтях 185—191 цього Кодексу у великих розмірах ви-знається злочин, то вчинений однією особою чи групою осіб на суму яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
У статтях 185-187 та 189-191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин що вчинений однією особою чи групою осіб на суму яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент споєння злочину.
Самим поширеним є таємний спосіб викрадання чужого майна, грошей, цінностей. Головна ознака краді-жки — не таємний спосіб Ті вчинення. Таємно - значить непомітно:
1) для власника, володаря або охоронця — в їх відсут-ність, чи І в їх присутності, але коли вони не помічають чи не усвідомлюють факту розкрадання (в силу різних особливих обставин);
2) для третіх осіб (сторонніх), які не помічають викра-дення або не усвідомлюють сутності того, що відбува-ється;
3) розкрадання визнається таємним І тоді, коли воно спостерігається й усвідомлюється співучасниками та осо-бами, причетними до цього злочину.
2. Саме складно визначити таємний чи відкритий ха-рактер має розкраданням чужого майна тоді, коли воно вчиняється в присутності сторонніх осіб (які не є матері-ально відповідальними особами, ні охоронцями майна, ні особами, що використовують його для роботи тощо). Такі розкрадання трапляються на багатьох виробництвах — кондитерської, горілчаної, м'ясо-молочної промисловості і т. ін.- у присутності співробітників, співслужбовців, які бачать і усвідомлюють викрадення, що розуміє і вин-на особа.
За такими обставинами розкрадання визнається таєм-ним чи відкритим залежно від оцінки винним оцінки присутніми його поведінки Якщо винний вважає або безсумнівно знає, що присутні при цьому одобрюють його дії чи принаймні байдуже ставляться до цього, то розкрадання визнається таємним. Якщо ж винна особа не знає як оцінюють присутні його дії, а тим більше коли знає, що присутні не одобрюють їх, і все ж таки чинить викрадення, то воно визнається відкритим.
Розкрадання вчиняється таємним і тоді коли воно вчиняється в присутності будь-яких осіб, які не усвідом-люють факт викрадення через малолітнІсть (до 5—6-річ-ного віку), хворобливість або в силу інших особливих обставин. При відмежуванні крадіжки від грабежу, за-значив Пленум Верховного Суду України,- належить ви-ходити із направленості умислу винної особи і даних про те. чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв’язку з цим викрадення лежить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли во-но вчинюється у відсутності потерпілого чи інших осіб, але й тоді. коли воно чиниться в їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли потерпілий чи ін-ші особи не усвідомлюють факту протиправного вилу-чення майна (Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України під 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 113).
Вирішальним для відмежування таємного від від-критого розкрадання є суб'єктивний фактор ~ думка, мір-кування винної особи, її оцінка оцінки присутніми його дій. Тому. якщо винний сумлінно помилявся, вважав, що вчинене ним викрадення або ніхто не спостерігає, або ті, хто спостерігають його дії, не розуміють того, що дійсно відбувається, тобто не усвідомлюють факту викрадення, то воно визнається таємним навіть тоді, коли в дійсності дії винного хтось спостерігав І розумів — вчинюється ви-крадення. І навпаки, якщо розкрадання ніхто не бачив, але винний Із-за якихось особливих обставин вважав, що його дії хтось спостерігає, тобто розумів, що він вчиняє викрадення в присутності посторонніх, яких він не знає І не знає їхньої оцінки своїх дій, то в таких випадках викрадення визнається відкритим.
Наприклад. П., працюючи в нічну зміну, зайшов до сушильної камери рибозаводу і став викрадати в'ялену рибу. Коли П. склав у мішок біля 40 кг риби, то побачив, що одна із дверей камери почала повільно відчинятися. В камері світло було слабке І П. здалося, що до камери заходять робітники іншої зміни. Щоб не бути затрима-ним, П- схопив мішок з рибою і втік. Потім слідчому і в суді П. Стверджував що викрав лише 40 кг риби прийшли на роботу робітники Іншої зміни, помітили його І він змушений був тікати. У справі було доведено, що в