той час, коли П. викрадав рибу, до камери ніхто не захо-див і його там ніхто не бачив. Районний суд засудив П. за грабіж, кваліфікуючи його ДІЇ як відкрите викрадення. Таке рішення треба визнати правильним, відповідним закону оскільки головне в злочині-це лиха воля злочинна рішучість учинити зло, тобто суб'єктивний фактор дії. Саме тому кримінальна відповідальність ґрунтується на суб’єктивних ат об’єктивна осудність відхилятися виключається в демократичному суспільстві, демократичним законодавством.
З усього наведеного треба зробити висновок,- головна різниця між таємним та відкритим викраденням в тому, що при відкритому викраденні винний долає істотну психічну перешкоду, психічний бар'єр, докладає значні
вольові зусилля для того, щоб їх подолати, розуміючи, що його дії усвідомлюють, розуміють і осуджують присутні при цьому особи (власники, володарі, охоронці, сторонні). Така психічна перешкода, бар'єр виникає і тоді, коли в дійсності факту викрадення ніхто не бачить, не спостері-гає, але винний, сумлінно помиляючись, вважає, що його бачать, спостерігають і в кожну мить можуть затримати, покликати міліцію тощо.
У таких випадках, коли при викраденні такої психіч-ної перешкоди не виникає, воно повинно визнаватися таємним.
Отже, таємним визнається розкрадання, при вчиненні якого винний не зустрічає ніяких психічних перешкод, будучи впевненим у тому, що його дії ніхто не спостері-гає, не бачить, не усвідомлює факту викрадення, а присут-ні при цьому -- сторонні особи — не осуджують його дій або ставляться до них байдуже.
6. Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, учинення розкрадання групою осіб, у великих розмірах) крадіжка визнається кваліфікованою, якщо вона була вчинена з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище (ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК).
Проникнення - це термін не технічний, а юридичний. Головне в ньому не фізичне пересування чи перебування, не фізичний рух, а його юридичний зміст — за дозволом чи без нього особа перебувала в приміщенні, сховищі чи в житлі; легально чи нелегально вона ввійшла, вторглася до приміщення, сховища, житла. Проникнення можна визначити як протиправне, недозволене вторгнення в приміщення, сховище чи житло з метою вчинити крадіж-ку, грабіж чи розбій. Воно може здійснюватись як таєм-но, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно, а також за допомогою різ-них засобів, які дозволяють винній особі викрадати май-но із приміщення, сховища чи житла без входу до них. (Див.: п. ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.— Там само.— С. 120-121).
Проникнення — це нелегальне, без дозволу, поза волею посадових чи матеріально відповідальних осіб або грома-дян, працюючих чи відпочиваючих у приміщенні, схови-щі, чи мешканців житла, або в даний час відсутніх. Про-никнути у приміщення, сховище чи житло винний може:
а) за допомогою усунення перешкод (запорів, замків, загороди, охорони тощо);
б) подолання опору людей;
в) з допомогою обману;
г) використанням зручних обставин, наприклад, при залишенні приміщення, сховища чи житла незачиненим,
без охорони тощо. Не може кваліфікуватися як вчинене з проникненням у приміщення, сховище чи житло викра-дення, якщо винна особа була допущена в приміщення, сховище чи в житло уповноваженою або мешкаючою там особою, або опинилася там з їх дозволу, за їх запрошен-ням, або якщо винний мав право туди увійти. Тому, на-приклад, викрадення товарів із магазину під час його роботи не може кваліфікуватися як учинене з проник-ненням в приміщення, оскільки за такими обставинами немає проникнення.
7. Не можуть вважатися проникнутими в приміщення чи сховище ті особи, які в цих приміщеннях працюють — сторожі, підсобні робітники, вантажники, якщо вони вчинили викрадення під час роботи.
Не може бути кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло» в діях особи, яка проживала з потерпілим в од-ній квартирі. Таку помилку зробив районний суд у справі Б., засудивши його за ч. З ст. 185 КК. Його було визнано винним у тому, що, заволодівши ключем від квартири своєї матері, він викрав у неї 7800 крб. Того ж дня Б. було затримано, гроші у нього вилучені і повер-нуто матері.
Президія обласного суду визвала таку кваліфікацію дій Б. неправильною і зазначила, що Б. був членом сім'ї ма-тері, постійно жив у її квартирі. Тому висновок органів попереднього слідства і суду, шо Б. протиправне проник у квартиру, де проживав, є невірним і суперечить змісту ч. З ст. 185 КК.
У зв'язку з цим президія обласного суду дії Б. пере-кваліфікувала з ч. З на ч. 4 ст. 185 КК за ознакою заподі-яння потерпілому значної шкоди (Див.; постанова прези-дії Донецького обласного суду від 15 березня 1989 р. у справі Б.— Практика судів України в кримінальних спра-вах.- С. 76-77).
Проникнення в приміщення, сховище чи житло є кваліфікуючою ознакою не само по собі, а лише при на-явності мети - викрасти майно, чи гроші. Причому, треба довести, що цю мету винний мав уже проникаючи в приміщення, сховище чи житло. Якщо ж така мета вини-кла у винного уже під час перебування в приміщенні, сховищі чи житлі, куди він увійшов легально, за дозволом чи за запрошенням, то його дії не мають такої кваліфі-куючої ознаки. В тих випадках, коли винний потрапив до приміщення, сховища чи у житло з відповідного дозволу, використавши для цього дійсний чи вигаданий привід з метою викрадення майна чи заволодіння ним, його дії кваліфікуються як вчинені з проникненням до приміщен-ня, сховища чи у житло (Див.: п. ЗО постанови Пленуму
Верховного Суду України -від-25-груамя-1ЗД2-р.—Там са-мо.-С.