Третім видом суб'єктів господарського права є так звані фінансові і посередницькі інститути, що відносяться до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх об'єднує, — обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визна-чити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів.

Дані акціонерні та інші господарські товариства здійсню-ють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої діяльності, надають стра-хові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих суб'єктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії (товариства), товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо.

Четвертим видом суб'єктів господарського права є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління — суб'єктів господарського пра-ва системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Це:—

центральні органи управління економікою підвідомчі Кабінету міністрів України, — міністерства, державні комі-тети;—

місцеві органи управління економікою у складі викон-комів Рад народних депутатів, місцевих державних адмініст-рацій (головні управління, управління, комітети, департа-менти тощо);—

органи управління господарських об'єднань — асоці-ацій, корпорацій, концернів, консорціумів та ін. На відміну від державних, це органи, на які функції управління покла-дені в межах повноважень, переданих їм підприємствами і делегованих державними органами управління;—

органи управління об'єднання громадян, які здійсню-ють управління своїми підприємствами.

Особливими суб'єктами господарського права слід визна-ти фізичних осіб-підприємців, громадян України, іноземців, осіб без громадянства.

Ці особи мають право здійснювати підприємницьку гос-подарську діяльність у будь-яких організаційних формах на їх вибір (ст.6 Закону «Про підприємництво»). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найма-ної праці, вона реєструється як приватне підприємство.

Підприємець — фізична особа вправі також заснувати і зареєструвати індивідуальне підприємство, яке функціонує на його особистій власності та виключно на його праці (п.1 ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»).

Господарювання фізичної особи може здійснюватись і без створення юридичної особи (підприємства) шляхом реєст-рації індивідуальної трудової діяльності.

Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права

Кожен з видів суб'єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в економіці і т. ін. Правовою формою, в якій врегульовані завдання суб'єктів господарського права, є їх статутні господарсько-правові акти — установчі документи (установчий договір і статут), статут державного та іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Ви-ходячи із завдань, статутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права (функції щодо органів управління).

Підприємства згідно з законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробни-чої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями. Їх статутними цілями завж-ди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток є основним узагаль-нюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства (ст.ст.1,18 Закону «Про підприєм-ства в Україні», ст.1 Закону «Про підприємництво»). Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює влас-ник (власники) підприємства.

Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх підприємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити в статут будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господар-ським законодавством залежно від їх видів: права під-приємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередниць-ких інститутів, органів державної виконавчої влади.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту.

Засновницькі права ґрунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник «може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороне-ної законом діяльності» (ст.4 Закону «Про власність»). Ця норма деталізована статтями 5 та 6 Закону «Про підприєм-ництво» та ст.5 Закону «Про підприємства в Україні». Зас-новницькі права включають право на вільний вибір заснов-никами підприємства видів діяльності, право на вибір органі-заційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядку як діяльність, так і форму підприєм-ства. За загальним правилом ці та інші засновницькі права належать власнику (власникам).

Права в галузі управління. Підприємства й інші суб'єкти господарського права самостійно управляють своєю діяль-ністю та справами. Порядок здійснення управління регу-люється статутними актами згідно з принципами, визначе-ними законодавством. Основним з них є принцип поєднан-ня прав власника на господарське використання свого май-на з самоуправлінням трудового колективу. Власник здійснює свої управлінські права як безпосередньо (кооператив, ко-лективне підприємство), так і через уповноважені ним орга-ни (державні підприємства, господарські товариства). Влас-ник і уповноважений ним орган в порядку, передбаченому статутними актами, можуть делегувати свої управлінські права органу управління.

До управлінських належать, зокрема, права:—

самостійно визначати структуру підприємства, тобто кількість і склад його структурних підрозділів, включаючи так звані відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення тощо;—

приймати і змінювати статут, інші установчі документи;—

затверджувати положення про структурні підрозділи;—

формувати органи управління і контролювати їх діяльність, призначати посадових осіб, визначати їх обов'язки тощо.

Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання визначається статутними актами» Наприклад, підприємства — суб'єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це за-гальні збори (наприклад, загальні збори акціонерного това-риства) або конференція. Виконавчі функції в таких підпри-ємствах здійснюють правління. Правління обирається влас-никами підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у