Найбільш поширеною формою добровільного представниц-тва у судовій практиці є представництво, що здійснюється адво-катами. Діяльність адвокатури в Україні регулюється Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» та іншими зако-нодавчими актами, уставами адвокатських об'єднань.

Адвокатура—добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу (ст. 1 Закону «Про адвокатуру»).

Законне представництво має місце у випадках, коли права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, а також громадян, що не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усинови-телі, опікуни або піклувальники. Крім того, в справах, де пови-нен брати участь громадянин, визнаний безвісно відсутнім, його законним представником виступає опікун, призначений для охо-рони і управління майном безвісно відсутнього. По справах, в яких повинен брати участь спадкоємець особи, померлої або оголошеної в установленому порядку померлою, якщо спадщи-на ще ніким не прийнята, як законний представник спадкоємця виступає опікун, призначений для охорони і управління спадко-вим майном (ст. 111 ЦПК).

Законне представництво виникає на підставі закону, адміні-стративного чи судового акта за наявності таких юридичних фактів, як походження дітей від певних батьків, усиновлення, встановлення опіки або піклування над неповнолітнім або осо-бою, визнаною недієздатною, обмежено дієздатною, призначен-ня опіки над майном безвісно відсутнього або призначення опі-куна для охорони і управління спадковим майном та ін.

Опіка встановлюється над непов-нолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років, і над громадянами, що визнані судом недієздатними внаслідок психічної хвороби або не-доумства. Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років та над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

З моменту придбання неповнолітнім цивільної процесуальної дієздатності, а також з моменту набрання законної сили рішенням, яким скасовано обмеження дієздатності громадянина або його дієздатність поновлено, функції законного представництва батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників припиняються.

Відповідно до загального правила законними представника-ми, як і іншими судовими представниками, можуть бути лише по-внолітні дієздатні громадяни. Винятки стосуються лише батьків, які по відношенню до своїх дітей не лише в змозі, а й повинні ви-конувати функції законних представників, і в тих випадках коли вони самі є неповнолітніми (ст. 111 ЦПК).

Відповідно до Сімейного кодексу України піклування може бути встановле-не також над особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати своїх прав та інтересів. Такий піклувальник не може бути визнаний законним представником, оскільки в цьому разі одного факту піклування недостатньо для вчинення у суді процесуальних дій від імені та в інтересах повнолітнього дієздатного громадянина з метою захисту його суб'єктивних прав. Для ведення справи у суді він повинен мати належно оформлене доручення підопічного, що не дає підстав для віднесення його до законних представників, тому що це є підставою виникнення договірного представництва.

Особливістю законного представництва є те, що законні представники можуть доручити ведення справи в суді іншій особі, яку вони обрали як представника (ч. 4 ст. 111 ЦПК), причому остання буде діяти вже теж як договірний представник.

Різновидом судового представництва є офіційне представ-ництво. У випадках, коли місце проживан-ня або місце роботи боржника невідомі і повістку вручити не можна, стягувач має право просити суд за місцем виконання су-дового рішення (постанови, ухвали) призначити офіційного пред-ставника боржника.

Громадське представництво — це представництво, що здій-снюється в цивільному процесі уповноваженими громадських організацій по справах членів цих організацій, а також інших гро-мадян, права та інтереси яких вони можуть захищати згідно з ста-тутом чи положенням.

Підставою виникнення цього виду представництва, як пра-вило, є факт членства громадянина в тій чи іншій організації, яка згідно з статутом або положенням має право надавати юридич-ну допомогу своїм членам. Крім того, громадське представниц-тво може здійснюватись тільки при наявності волевиявлення на це з боку особи, яку представляють. При відсутності цього упов-новажені громадських організацій не можуть бути допущені до участі у справах як судові представники.

Чинне законодавство, наприклад передбачає, що професійні спілки мають право представляти і захищати інтереси робітників у сфері виробництва, праці, побуту й культури (ст. 244 КЗпП). Отже, представниками у суді можуть бути уповноважені профе-сійних спілок — у справах робітників, службовців, членів колгоспуі, а також інших осіб, захист прав і інтересів яких здійснюється професійними спілками (п. 2 ст. 112 ЦПК).

Крім профспілок правом здійснювати судове представницт-во наділені й інші громадські організації, коли їм їх статутом або положенням надано право захищати права й інтереси членів цих організацій (п. З ст. 112 ЦПК).

Це загальне положення закріплене Законом України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян», ч. 1 ст. 20 якого пе-редбачає, що об'єднання громадян (політичні і громадські орга-нізації) користуються правом представляти та захищати законні інтереси своїх членів у державних і громадських органах.

Так, згідно з п. 4 Положення про Державне агентство Украї-ни з авторських і суміжних прав (затверджене постановою Ка-бінету Міністрів України від 25 березня 1992 р.) захист авторсь-ких