ж стосується психічних страждань (душевного болю), то вважаємо, що можна виділити наступні ступені: незначний душевний біль; значний душевний біль; сильний; нестерпний; душевний біль руйнівної для психічного здоров’я сили.
Цілком обґрунтовано буде визнати критерієм оцінки обсягу моральної шкоди істотність змін у житті потерпілого та їх тривалість у часі. Моральні страждання можуть носити різний характер і по-різному знаходити свій вияв у часі – одні проявляються відразу (смерть близької людини), інші з часом (втрата професійної працездатності, що перешкоджає веденню повноцінного життя). Ці негативні наслідки можуть бути поділені на три групи залежно від їх тривалості та можливості відновлення понесених втрат:
1. Повністю відновні (наприклад, психічні хвилювання, незначне нервове збудження, стрес без ускладнень здоров’я). Це короткочасні розлади, які з часом зникають, не впливаючи на спосіб життя потерпілого, який повністю повертається до попереднього стану.
2. Більш складні розлади душевного стану (наприклад, неврози, переживання у зв’язку із змінами способу життя, втратою перспектив, можливості зробити кар’єру, зменшення можливості одержання позитивних емоцій). Ці втрати є тривалими у часі, але можуть бути компенсовані іншими благами, а вимушені зміни у житті – відновленні. Наприклад, зміна місця проживання особи внаслідок розголошення таємниці усиновлення.
3. 01Останню групу становлять втрати, які є невідновними, вони залишаються довічно і змінюють усе життя потерпілого. Такі втрати мають місце у разі каліцтва, непоправного спотворення обличчя, втрати близької людини тощо.
Ці групи негативних наслідків можуть дути охарактеризовані як короткочасні, тривалі і довічні, а зміни в житті людини – як неістотні (що можуть бути повністю відновлені) та істотні (що можуть бути відновлені частково або є невідновними).
Однак при визначенні істотності змін у способі життя особи (зокрема, втрата перспектив, можливості створити сім’ю, зробити кар’єру) необхідно враховувати реальну можливість особи реалізувати втрачену перспективу, а не її абстрактні бажання чи безпідставні сподівання, які й до заподіяння шкоди були нездійсненними.
Щодо страждань, які тривають у часі і не спричинили суттєвих негативних змін у житті потерпілого, то через певний час такі страждання згладжуються і з часом навіть забуваються. Тому, на нашу думку, у випадках коли страждання не є довічними, то розмір компенсації безпосередньо після нанесення моральної шкоди має бути вищим, ніж розмір компенсації такої шкоди через відносно значний проміжок часу.
Що стосується спеціальних критеріїв оцінки моральної шкоди, зокрема у справах про захист честі, гідності, ділової репутації, то такими слід визнати коло осіб, обізнаних з неправдивими відомостями; регіон поширення відомостей; спосіб їх поширення; статус потерпілого; характер його професійної діяльності. У випадку заподіяння моральної шкоди через смерть близької людини (члена сім’ї) необхідно, на нашу думку, враховувати характер відносини між загиблим та потерпілим; ступінь близькості; спільність проживання. Проте, у будь-якому разі потрібно виходити з характеру міжособових стосунків.
В літератури критеріями оцінки моральної шкоди нерідко називають ще, ступінь вини (завдавача, потерпілого), характер діяння особи, яка заподіяла шкоду, майнових стан завдавача і потерпілого тощо. Однак, на нашу думку, ці обставини є швидше факторами, які впливають на остаточний розмір компенсації, допускаючи її зміну, переважно в бік зниження.
Глава 5. Критерії оцінки немайнової шкоди, заподіяної юридичній особі.
Зважаючи на суттєву відмінність між поняттям моральної шкоди, завданої фізичній особі, і немайнової шкоди, спричиненої юридичній особі, слушною є думка визначення окремих критеріїв оцінки моральної шкоди для юридичних осіб.
Очевидно, що такі критерії як характер чи вид душевних та фізичних страждань не можуть бути застосовані для оцінки немайнової шкоди нанесеної підприємству, установі або організації. В літературі пропонується вирішувати проблему оцінки немайнової шкоди по-різному.
Для визначення обсягу немайнової шкоди для юридичних осіб, прийнятними вважаються наступні напрямки:
Визначення характеру суспільного резонансу в результаті вчинення проти юридичної особи протиправного діяння.
Вивчення характеру і обсягу витрат на ліквідацію наслідків протиправної дії (бездіяльності).
Дослідження питання про позначення на працівниках юридичної особи наслідків протиправної дії.
Визначення розміру шкоди, завданої планам і перспективам діяльності юридичної особи.
Виходячи з цього, найбільш вдалими, на наш погляд, є наступні критерії оцінки такої шкоди:
Ступінь шкоди, завданої діловій репутації (нематеріальним активам).
Статус юридичної особи, що визначається її рейтингом на ринку в даній сфері діяльності.
Чутливість ділової репутації юридичної особи для її конкурентоспроможності, що залежить від специфіки діяльності.
Ступінь негативних емоційних переживань співробітників юридичної особи, а також вимушені втрати їх часу і зусиль.
Наслідки негативної поведінки завдавача після звершення протиправного діяння (якщо таке мало місце) Див.: Антосик С. М., Коцун О. М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. – 1996. – № 4. – С. 17 – 21. ; Судова практика у справах за позовами до ЗМІ: матеріали науково-практичної конференції 13 – 14 грудня 1999 року. – К.: Міжнародний фонд “Відродження”, інформаційний прес-центр IREX Про Медіа, 1999. – Т. 1. – С. 89 – 90. .
Глава 6. Визначення розміру компенсації моральної (немайнової ) шкоди.
Наведені вище критерії дають змогу оцінити обсяг моральної (немайнової) шкоди не в абсолютних показниках, з точки зору відносності глибини тих чи інших страждань (втрат немайнового характеру) та обсягу спричиненої ними шкоди.
В літературі зустрічаються спроби створення методик які дозволяють визначати обсяг моральної (немайнової) шкоди у абсолютних показниках і встановлювати відповідний розмір компенсації. Проте, на нашу думку, такі спроби приречені на невдачу, оскільки усі вони спираються на певний базовий розрахунковий рівень, який завжди є умовний, а визначений на його основі розмір компенсації не узгоджується з принципом повного відшкодування завданої шкоди