Гарант повинен отримати повiдомлення бенефiциара про сплату грошової суми та попередити принципала -- ст. 1124 ЦК України. У випадку, якщо гарант вiдмовляє бенефiциару, вiн повинен про це його повiдомитиi мотивувати причини вiдмови. Крiм того, на вiдмiну вiд доручення, гарант несе вiдповiдальнiсть тiльки в тому об'ємi, який вказаний у банкiвськiй гарантiї -- ст.1123 ЦК України.

Припинення зобов'язання гаранта перед бенефiциаром здiйснюється в наступних випадках вказаних в ст. 1146 ЦК України:

- уплата бенефiциару суми, на яку видана гарантiя;

- закiнчення визначеного в гарантiї строку;

- вiдмовлення бенефiциара вiд своїх прав по гарантiї i повернення її гаранту;

- вiдмовлення бенефiциара вiд своїх прав шляхом письмової заяви про звiльнення гаранта вiд обов'язкiв;

Гарант має право вимагати вiд принципала повернення сум, сплачених бенефiциару, якщо це право було закрiплене угодою гаранта з принципалом. В практичнiй дiяльностi, яка стосується кредитних правовiдносин, використання банкiвських гарантiй в якостi забезпечення по кредитах використовується вкрай рiдко.

Пiд кiнець даного роздiлу необхiдно вiдмiтити, що в сучасному цивiльному законодавствi в значнiй мiрi вiдрегульованi питання, якi стосуються забезпечення по кредитних зобов'язаннях. Разом з тим, на практицi виникає велика кiлькiсть непередбачених обставин. Саме питання розв'язання суперечних моментiв в галузi банкiвського кредитування, в тому числi i в судовому порядку буде розглянуто мною далi.

РОЗДIЛ 4. Розгляд судових спорiв при участi суб'єктiв кредитних вiдносин.

4.1. Судові спори і їх розв’язання

Розгляд даного питання обумовлений тiєю обставиною, що правовi вiдносини з'являються, дiють i припиняються не тiльки лише пiд впливом норм права, але з цiлої низки iнших обставин. Такими обтавинами власне є розумiння i застосування норм права. Практика вирiшення суперечностей судами -- це той матерiал, в якому найбiльш наглядно вiдображаються результати всiх трьох названих процесiв. Окрiм того, саме суд є останньою iнстанцiєю, яка розглядає питання про права i обов'язки певних осiб, i єдиною, яка узагальнює прийнятi рiшення.11 Степаненко А. Діяльність комерційних банків у 1996 році : стан і наслідки. // Банківська справа, №2, 1997.

Питання, пов'язанi з розгляданням спорiв по конкретним зобов'язанням вiдносяться як до компетенцiї судiв загальної юрисдикцiї (за участю фiзичних осiб) i арбiтражних судiв (за участю органiзацiй). Як правило, суть судових розглядань пов'язана з вимогами кредитора сплати суми кредита позичальником, а також втрачених прибуткiв i понесених ним збиткiв. При цьому сторони в позовному порядку мають право висунути свої зауваження i вимоги.

Можливiсть звернення до арбiтражного суду, як i до суду загальної юрисдикцiї обумовлена цiлою низкою умов:

- надання позову та порушення справи

- пiдгтовка справи до судового розгляду (гл. 15 КК України)

- судовий розгляд та винесення рiшення

"Суб'єктами судових спорiв є юридичнi особи (в тому числi банки), громадяни-пiдприємцi, фiзичнi особи".

Недотримання таких умов, як пiдвiдомчiсть, прцесуальна правоздатнiсть, означає, що спiр не пiдлягає розгляданню в арбiтражному судi i тягне за собою вiдмовлення вiд прийняття позову (ст. 46 КК України).

Вимоги про дотримання претензiйног порядку вiдмiнено.

Важливим є умова дотримання вимог до форми та складу позовнї заяви, якi встановленi в ст. 48 КК України. Стосовно спорiв, що витiкають з кредитного договору слiд враховувати наступне:

- позовна заява повинна мiстити точний розрахунок заборгованої суми, яка повинна мiстити основний борг погашеного кредиту, проценти за користування кредитом, штрафнi санкцiї за невиконання умов договору;

- про надання позову до декiлькох вiдповiдаючих, позовнi вимоги повиннi бути персонiфiкованi як по сумi так i за характером (з вказанням виду вiдповiдальностi);

Право пiдпису позовної заяви належить як керiвнику органiзацiї так i представнику юридичної особи (за довiренiстю) .11 Раєвський К. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. // Банківська справа, №2, 1997, с.31.

Подання позовної заяви оподатковується державним митом (ст. 47КК України). Розмiр мита визначений в законi Україи "Про державне мито". Також в цьому законi визначене коло осiб, звiльнених вiд сплати держмита.

При дотриманнi необхiдних умов суддя зобов'язаний прийняти позовну заяву i порушити справу по цiй заявi.

Кожна окрема справа має свою специфiку. Загальне правило полягає в тому, що сторни повиннi надати докази своєї правоти.22 Івасів Б.С. Операції комерційних банків : навчальний посібник.-К.: НМК ВО,1992 , с.84. Практично завжди суддя пропонує представнику банка по справах по кредитних договорах надати оригiнали кредитного договора, договора застави (доручення тощо), розрахунок суми позову з вказанням процентної ставки за перiод користування кредитом, а вiдповiдачу -- надати докази погашення кредиту (принцип змагальностi). Часто по кредитних договорах виникають суперечки, пов'язанi iз забезпеченням позову. Забезпечення позову допускається на будь-якiй стадiї арбiтражного процесу . Мета забезпечення позову -- вжиття заходiв, якi попереджують можливiсть невиконання судового позову. При цьому суд має право вимагати у позивача гарантiй покриття можливих для вiдповiдача збиткiв.

В п. 14.6 ст. 48 КК України передбаченi наступнi заходи забезпечення позову:

- накладання арешту на майно або грошовi кошти вiдповiдача;

- заборона здiйснювати вiдповiдачевi певнi дiї;

- заборона другим особам чинити дiї, що стосуються предмету суперечки;

- призупинення реалiзацiї майна у випадку подання позову про звiльнення його вiд арешту.

Справа повинна бути розглянута i вирiшена в строк, що не пеервищує двух мiсяцiв з дня постулення позовної заяви до арбiтражного суду.

Разом з цим слiд вiдмiтити, що ефективнiсть такого способу захисту невелика. Це пов'язано з навантаженiстю коштiв, що часто призводить до того, що до моменту розгляду справи в судi, у боржника вже, як правило на рахунку немає коштiв, або пiдприємство не працює,