Безперечно, наведені положення Договору були прогресивними, але реалізація їх в практиці суспільних відносин, по суті, не передбачалася, оскільки нова Конституція України мала бути прийнята в строк не пізніше одного року з дня підписання Конституційного договору. Проте вони відіграли неабияку роль при підготовці та прийнятті Основного Закону держави 1996 р.

За новою Конституцією України судово-правова реформа у сфері діяльності судів загальної юрисдикції мала бути проведена протягом п'яти років. І це, до речі, при тому, що у цих судів — величезний досвід як в організації своєї роботи, так і самої роботи. За розділом XV «Перехідні положення» Конституції України для формування Конституційного Суду України відводилося лише три місяці після набуття нею чинності. І тут слід віддати належне як парламенту, так і тим, хто підготував проект нового Закону України «Про Конституційний Суд України» і уже в перших числах липня подав його на розгляд до Верховної Ради України, а остання його невідкладно розглянула і прийняла. Відтак 18 жовтня 1996 р. у системі органів державної влади України з'явився новий, давно очікуваний від дня незалежності орган судової влади — Конституційний Суд України.

В Основному Законі йому відведено окремий розділ. Крім того, на нього поширюється і ряд конституційних положень розділу «Правосуддя». Серед них слід відмітити те, що віднині судочинство в Україні здійснюється і загальними судами, і Конституційним Судом України, а його рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на території України. Характерна їх ознака полягає в тому, що вони є остаточними і не можуть бути оскаржені, на відміну від рішень судів загальної юрисдикції.

Таким чином в Україні було створено орган конституційного контролю на який було покладено завдання які Конституційний Суд виконує шляхом вирішення питань щодо відповідності Конституції чинних Міжнародних договорів.

Розділ ІІ. Конституційний Суд – єдиний орган

конституційної юрисдикції в Україні.

2.1 Основні принципи діяльності Конституційного Суду України.

Закон України “Про Конституційний Суд України” (ст.4) чітко закріплює основні пнринципи діяльності, тобто ті ідеї, які покладено в основу діяльності Конституційного Суду України. До них відненсено:

верховенство права означає, що у своїй повсякденній діяльності Конституційний Суд України керується виключно принципами, які містяться у Конституції та Законі України “Про Конституційний Суд України”, а приймаючи рішення по конкретних справах, бере до уваги обставини, які обумовлені правовими приписами.

положення, які містяться у будь-яких інших джерелах (документах, прийнятих політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян, виступах політичних і державних діячів тощо) не мають для Конституційного Суду обов'язкового значення, а тому аніяк не можуть впливати на організацію його роботи та зміст прийнятих ним рішень;

незалежність діяльності Конституційного Суду України – означає абсолютну недопустимість впливу у будь якій формі на його діяльність і зміст прийнятих рішень з боку державних чи недержавних структур або їх посадових осіб, включаючи Верховну Раду та Президента України;

колегіальність – означає, що аніяке рішення Конституційного Суду України на може бути прийнято одноособово його Головою чи кимось із суддів Конституційного Суду. Конституційний Суд України є колегіальним органом, в якому група осіб (суддів Конституційного Суду) спільно обговорюють і вирішують питання що віднесені до його компетенції. Колегіальність дозволяє рахувати значення і думки усіх суддів Конституційного Суду в обговоренні та вирішенні питань що розглядаються, і тим самим сприяє глибокому та різнобічному їх розгляду, виробленню оптимального рішення;

рівноправність суддів – означає відсутність якихось переваг у будь-кого з суддів Конституційного Суду України, включаючи Голову Конституційного Суду України, під час розгляду конкретних справ. На практиці це означає, що при прийнятті рішення кожен із суддів має один голос;

принцип гласності – вимагає забезпечення широкого інформування у засобах масової інформації про роботу Конституційного Суду України та зміст його рішень;

повний і всебічний розгляд справ та обгрунтованість прийнятих рішень – вимагає від Конституційного Суду України необхідності враховувати об'єктивні обставини справи та думки всіх зацікавлених сторін, глибоко їх аналізувати та відповідно мотивувати кожне з положень прийнятого по справі рішення.

2.2 Конституційний Суд України в системі судової влади України.

Конституція України (ст. 55) закріплює, що захист прав і свобод людини та громадянина здійснюється судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових, службових та інших осіб. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, судова гілка влади є одним з найефективніших засобів захисту прав людини і громадянина від правопорушень, її завдання — відновлення порушених прав і свобод. За років радянської влади судовий механізм захисту прав людини був декларативним і недієвим, а сам суд не був гілкою влади і залежав від партійних структур. Нині держава спрямовує всі зусилля для того, щоб цей вид захисту прав людини став найдієвішою формою захисту, як це реалізується в країнах зі сталою демократією. Створено конституційно-правові передумови для здійснення неупередженого правосуддя. Так, має місце матеріальна, фінансова, кадрова незалежність суду, що сприяє здійсненню правосуддя на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує всі питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд складається звісімнадцяти суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду. Суддею Конституційного Суду може бути