Прийняття Конституції України визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права.

Листом від 10 липня 1996 р. Голова Комітету з правових питань та прав людини Парламентської Асамблеї РЄ пан Біргер Хагард звернувся до Європейської комісії “Демократія через право” (Венеціанська комісія) з проханням дати оцінку новій Кон-ституції України з точки зору її положень у частині прав людини, принципу верхове-нства права та прав національних меншин.

На своєму 30-му пленарному засіданні Венеціанська комісія ухвалила Висновок стосовно Конституції України. Конституція України дістала високу по

= 19 =

зитивну оцінку Венеціанської комісії. Комісія із задоволенням відзначила, що досить тривалий процес опрацювання і ухвалення Української Конституції супроводжувався тісною співпрацею з Венеціанською комісією, в результаті чого

в остаточно ухваленому тексті враховано багато зауважень, які висловлювалися експертами на різних етапах підготовчого процесу та на засіданнях комісії. З іншого боку, деякі положення, за Висновком комісії, є незадовільними з юридичної точки зору. В основі недоліків Конституції, як визнає Комісія, лежать політичні причини, оскільки її прийняття обумовлювалося досягненням політичного компромісу. Ця обставина вимагає при впровадженні цих положень Ко-нституції України враховувати як Висновок комісії, так і відповідні стандарти Ради Європи шляхом прийняття поточного законодавства.

“Тепер Конституція України має пройти перевірку практикою. Але важка еконо-мічна ситуація в Україні може дещо відкласти повне впровадження нових принципів і поставити під загрозу реалізацію позитивних набутків у тексті документа. Особливу увагу слід приділити прийняттю законодавства, яке гарантувало б, що Перехідні поло-ження Конституції не призведуть до збереження елементів старої системи впродовж тривалого періоду.

Однак, уважно спостерігаючи протягом кількох років за перебігом конституцій-ного процесу в Україні, Комісія вбачає більше підстав для оптимізму. Конституція встановлює міцну виконавчу владу, керовану сильним Президентом, все-таки перед-бачаючи наявність системи стримувань і противаг, що унеможливлює повернення до авторитаризму. Принцип верховенства права дуже добре втілено в тексті Конституції. Запровадження демократичного місцевого самоврядування, а також важлива роль, відведена Конституційному Судові, сприятимуть утвердженню демократичної культури в Україні”, —такий остаточний підсумок Висновку Венеціанської комісії11 Цит. С. Головатий. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України.-1997.-№6.

.

= 20 =

Як ми знаємо, предметами публічно-правового регулювання є такі питання, як :

- устрій і діяльність держави та її інститутів;

- інститут громадянського суспільства;

- механізм та рівні самоуправління;

- основи правової системи, правотворчості та правозастосування;

- принципи, норми та інститути міждержавних відносин та міжнародних організацій.

Усі ці питання закріплює в собі та регулює конституція як Основний закон будь-якої держави.

Устрій держави визначає конституція, так само як і основні засади діяльності владних органів. Конституція чітко регулює усі правові питання, пов'язані з відносинами громадян з державою, такі як питання застосування примусу, органів влади, владних повноважень та ін. Так, стаття 106 Конституції України чітко визначає повноваження Президента України, розділ 5 Конституції Федеративної Республіки Югославії визначає повноваження Федеральної Асамблеї, Президента та Уряду, стаття 1 Конституції Швейцарської конфедерації говорить:"Об'єднані цим союзом народи Двадцяти трьох кантонів Швейцарії, а саме Цюриха, Берна, Люцерна... - в сукупності утворюють Швейцарську конфедерацію", чітко визначаючи тим самим державний устрій Швейцарії; стаття 1 Конституції США проголошує, що "уся законодавча влада належить Конгресові Сполучених Штатів Америки, який складається з Сенату і Палати представників", стаття 2 - "Виконавча влада належить Президентові", стаття 3 - "Судова влада належить одному Верховному Суду і таким нижчестоячим судам, які Конгресом час від часу затверджуються", закріплюючи принцип розподілу влад.

Як відомо, громадянське суспільство - це спільність вільних рівноправних людей, кожному з яких держава створює можливості бути власником і

= 21 =

брати активну участь у політичному житті суспільства. Вперше ідею такого суспільства висунув Гегель. Правова наука розрізняє такі основні ознаки громадянського супільства:

- людина, її інтереси, права та свободи є головною цінністю держави;

- держава забезпечує рівність усіх форм власності;

- добровільність праці на основі вільного вибору форм трудової діяльності;

- ідеологічна та політична свобода, наявність демократичних інститутів та механізмів.

Дуже важливим для публічних правовідносин стало правове закріплення у

Конституції України прав та свобод людини і громадянина. Адже ще Римське право передбачало, наприклад, обмеження обвинувального виступу до 6 годин,

тоді як підсудному та його адвокатам дозволялося виступати 9 годин. Взагалі країни, що увібрали античні чи деякі релігійні традиції, мають тисячолітні основи для захисту прав людини. Як відмічав ще у 1869 р. В. Соловйов, "християнство за багато століть до прийняття у Франції "Декларації прав і свобод громадянина" давало людям більшість відомих и найбільш важливих прав і свобод"11 Див.:Соловьев Вл. О христианском единстве. - М., 1993.-С.183;. У всіх сучасних країнах конституції гарантують права та свободи громадянина. Конституція США 1787 року з невеликим числом поправок зуміла за два століття забезпечити подолання усякого роду кризисів через те, що вона була заснована на загальнолюдських правових цінностях , в тому числі на ідеї свободи особистості. У Конституції Японії 1947 р. сказано: "Усі люди повинні поважатися як особистості. Їхнє право на життя, свободу і прагнення до щастя повинно бути вищим предметом піклування в області законодавства та