продуктів духовного виробництва.
Бюрократизм проявляється також і в тотальній прихованості усіх форм і методів діяльності держапарату. Розвиток бюрократизованого апарату рано чи пізно призводить до його нездатності здійснювати раціональне керування суспільством. Але оскільки владні права його ніким не обмежуються, то головною формою його діяльності стає адміністративна сваволя. Все це доповнюється адміністративним обмеженням всіх, навіть елементарних, прав і свобод индивиду (включаючи права на вибір місця проживання та рух по власній країні, не згадуючи вже право виїзду за її межі).
На протязі третього этапу формується «номенклатура», привілейований прошарок, куди було не просто “увійти”, але “вийти” з неї можливо було лише за особливо одіозні порушення. Кордони між різними прошарками становляться менш рухомими. Все це проходить під гаслами справедливості та рівності.
У політичній галузі виникнення тоталітаризму можливо лише в такому суспільстві, де багатопартійна система змінюється однопартійною. Головним завданням партії стає безперервне формування потрібної для неї людини. Суспільству систематично нав’язувалася думка про те, що партія шукає влади не заради неї самої, а заради щастя більшості.
Процес становлення та ствердження тоталітаризму також передбачає й насильницьку «організацію» суспільного життя на принципах «надзвичайного стану», що неминуче суспрводжується мілітаризацією.
Провідною та безумовно домінуючою формою соціальних відносин в умовах тоталітаризму є політика, заснована на прямому насильстві, тому політизація тоталітарного суспільства супроводжується його мілітаризацією.
Джерелом, економічною базою Т. являється тотальна державна власність (поперед за все – на засоби виробництва). Економічну основу цього ладу складає репресивно - примушуючий засіб організації виробництва, що базується на монопольній державно – бюрократичній власності.
Конституція України про систему органів державної влади та державний устрій
Як вже зазначалося, побудова системи органів влади в Україні грунтується на принципі поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову. Порядку формування і діяльності даної системи присвячено переважну більшість розділів Конституції – розділи IV, V, VI, VII, VIII, XI. XII та, певною мірою, розділ III Конституція України. Офіційне видання.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, що складається з 450 депутатів, обраних по виборчих округах на засадах загального виборчого права на 4 роки. Ст. 85 Конституції містить перелік 36 повноважень Верховної Ради України. Найважливішим з них, на мою думку, є третє – прийняття законів. Верховна Рада скликається на сесії не менше двох разів на рік, обирає для керівництва своєю роботою Голову Верховної Ради.
Головою Української держави є, згідно Конституції, Президент, що обирається громадянами на 5 років. Ст. 106 Конституції викладає 31 повноваження Президента, серед яких, зокрема, такі: “Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави <…>;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України <…>;
17) є верховним головнокомандувачем Збройних Сил України <…>;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України <…>” [1;46-48].
Крім того, Президент призначає багатьох вищих посадових осіб держави.
Зараз Президентом України є Л.Кучма. На 31 жовтня в нашій країні призначено президентські вибори, на яких має бути обрано нового Президента.
У відповідності до Конституції України Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра, який очолює Кабінет Міністрів України – вищий орган виконачої влади. Членів Кабінету Міністрів також призначає Президент – за поданням Прем’єр-міністра.
Ст. 116 Конституції визначає повноваження Кабінету Міністрів: “Кабінет Міністрів України:
забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України…” [1;53-54].
Іншими органами виконавчої влади є обласні, районні та міські (в Києві й Севастополі) державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Органами судової влади в Україні є Верховний Суд України, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, спеціалізовані суди. “Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом” [1;60]. Останній формується на паритетних засадах Президентом, Верховною Радою та з’їздом суддів України, кожен з яких призначає по 6 суддів Конституційного Суду на 9 років.
Конституція України признає місцеве самоврядування правом територіальної громади – жителів села, об’єднання декількох сіл, селища, міста, а органами місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради, до складу яких входять депутати, обрані жителями села, селища, міста на 4 роки.
Державний устрій США
Урегулювання відносин між штатами, як суб’єктами федерації, з одного боку, і центральною владою — з іншого, виявилося навряд чи не найважчою справою Конституції. Розвиваючись спочатку як англійські колонії, потім як незалежні держави і, нарешті, як члени конфедерації, кожний штат мав свої особливості державного устрою, тільки йому властиві традиції. Неоднорідні були штати по соціальному і расовому складу населення. Історично склалося так, що дворяни-емігранти поселялися на південь від ріки Потомак, а селяни і ремісники — на північ від неї. У результаті на півдні виникали великі плантаторські господарства, що обслуговувались руками негрів-рабів, а на півночі розвивалися фермерські господарства, зароджувалися капіталістичні відносини. На