Міри заохочення направлені на підвищення ефектив-ності державної діяльності.

І нарешті, існує юридична відповідальність державних службовців, яка є значною і своєрідною формою стимулю-вання службової діяльності.

Юридична відповідальність державного службовця нас-тає у зв’язку з його обов’язками не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина (ст. 10 Закону України "Про державну службу") та шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування (ст. 5 того ж Закону). Відповідальність цієї кате-горії осіб органічно пов'язана з правовими засадами службової діяльності, необхідністю суворого дотримання ними державної та службової дисципліни, законності.

Юридична відповідальність державних службовців-це правові наслідки примусового характеру, які настають за порушення норм права у зв'язку з виконанням або неналеж-ним виконанням службових обов’язків.

Державні службовці можуть нести дисциплінарну, мате-ріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Та чи інша відповідальність залежить від характеру проти-правних дій та ступеню їх громадської безпеки.

Разом з тим, Закон України "Про державну службу" в статті 38 передбачає, що особи, винні у порушенні законо-давства про державну службу несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодав-ством. Тобто робиться загальне посилання до відповідних галузей права, нормами яких (матеріальними та процесуаль-ними) мають бути передбачені певні правові наслідки за по-рушення вимог законодавства про державну службу.

У той же час, статтею 14 зазначеного Закону передбачені особливості дисциплінарної відповідальності державних служ-бовців.

Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до державних службовців можуть вживатися такі заходи дисциплінарного впливу, як:*

попередження про неповну службову відповідність;*

затримка до одної о року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на пищу посаду.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення державним службовцем провини по службі, тобто порушення (невиконання) службових обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказів адміні-страції, вимог законодавчих актів, якщо за ні дії не передба-чена кримінальна відповідальність.

Так, наприклад, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку мак наступати догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються службовою особою (органом), від якої залежить призначення (звільнення) службовця на посаду, або службовою особою (органом), вище-стоящим щодо вказаних осіб (органів).

Ці стягнення застосовуються не пізніше одною місяця з дня провини і мають термін давності шість місяців з дня вчинення проступку.

Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, прокурорів, суддів, працівників митної служби наступає згідно із спеціальними статутами.

Особливості підстав адміністративної відповідальності державних службовців у тому, що вони несуть її за порушення встановлених загальнообов'язкових правил своїми власними діями, у тому числі неправомірними вказівками, виконуючи які, підпорядковані їм працівники, порушують встановлені правила. Нарешті, державні службовці можуть нести адміні-стративну відповідальність і за невжиття заходів щодо забез-печення виконання правил іншими особами, якщо забезпе-чення дотримання входить до кола службових повноважень цих державних службовців.

Кримінальна відповідальність державних службовців настає за вчинення службових злочинів, передбачених стат-тями 165-172 Кримінального кодексу України.

Суб'єктом цих злочинів може бути тільки посадова особа, яка вчинила одну з наступних дій:–

порушила власні повноваження, тобто не виконувала чи неналежне виконувала повноваження;–

перевищила повноваження, тобто вчинила акт, на який вона не мала законної влади; вийшла за межі законної влади чи недотримувалась встановлених форм реалізації повноважень;–

вчинила акт, що входить до її повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою, хабарництво, службовий підлог).

Державні службовці, які не є посадовими особами (за кримінальним законодавством) притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення інших, не службових злочинів.

Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну дер-жавним службовцем у галузі розпорядчо-виконавчої діяль-ності, полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків дер-жавними органами від імені і за дорученням котрих службо-вець вчиняє службові дії. Цей обов'язок державного органу випливає з того, що підбір, професійна підготовка кадрів, наділення державного службовця часткою компетенції органу (владне повноваження), функція контролю за її діями має здійснюватися цим органом. Цим пояснюється обов'язок відповідальності за дії свого представника.

Відповідальність за шкоду, завдану державним служ-бовцем (посадовою особою), державний орган несе лише у разі, коли такі дії є діями службового характеру.

У разі, коли шкода заподіяна службовою особою навіть і в робочий час, але не у зв'язку з виконанням службових обов'язків, то вона відшкодовується не органом, а безпосеред-ньо винною особою.

За шкоду, спричинену діями державних службовців, що не є посадовими особами, збитки стягуються потерпілими у загальному порядку.

Отже, службовими діями державних службовців, які слід кваліфікувати як неправомірні, є:–

невиконання службових обов'язків;–

виконання службових обов'язків неналежним чином;–

перевищення службових повноважень;–

зловживання такими повноваженнями.

Державно-службові відносини можуть бути припинені за двома обставинами:

а) у зв'язку із звільненням;

б) у зв'язку з відставкою.

Ці підстави характерні для більшості державних служ-бовців і встановлені законодавством про працю і Законом України "Про державну службу", проте для певної категорії державних службовців ці питання регулюються окремими за-конами, положеннями, стандартами та іншими актами.

Такий вид припинення державної служби, як звільнення можливий за ініціативи власне самого державного службовця. В цьому разі відносини регулюватимуться нормами трудового права. Проте звільнення державною службовця може бути здійснене за ініціативою керівника державного органу на підставі статті ЗО Закону України "Про державну Службу". В ній, зокрема, говориться, що підставами припинення держав-ної служби є:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 Закону);

4) відставки державних службовців, які обіймають