Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,обов”язковою на всій території України для підприємств,установ,організацій усих форм власності ігосподарювання та фізичних осіб.

Законом України від 25 грудня 1998р.№366-ХІV”Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999р.”встановлено,що з 1 січня поточного року мінімальна заробітна плата становить 74грн.на місяць.

Крім того ,державою приймаються міри по створенню зацікавленості суб”єктів господарювання у збільшенні об”єму фонду

оплати праці. З 13.07.98р. вступила у силу постанова №1064,якою введені максимальна величина фактичних витрат на оплату праці працівників по найму,а також суми оподатковуваного податком доходу,сукупного оподатковуваного податком доходу,з якого утримуються збори до Фонду соціального страхування(в тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення),Пенсійний фонд і фонд Чорнобиля(з 1 січня 1999 року зупинено нарахування до фонду Чорнобиля).

Максимальна величина ,з якої взимаються податки і збори,встановлена в розмірі 1000грн. на одного робітника.

В Типовому положенні по плануванню,обліку і калькулюванню собівартості продукції(робіт,послуг) в промисловості,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96р.№473,вIV розділі приведені всі статті калькуляції.

До елементу “витрати на оплату праці”відносяться:основна заробітна плата у відповідності з встановленими нормами праці по тарифним ставкам,окладам,розцінкам;додаткова заробітна плата-доплати, надбавки,премії за прцю поверх встановлених норм;заробітна плата за невідпрацьований на підприємстві час(оплата відпусток і інші виплати у відповідності із законодавством);витрати пов”язані з підготовкою і перерпідготовкою кадрів;виплати громадянам за виконання робіт(послуг) у відповідності з договорами цивільно-правового характеру і інші.

Потрібно зазначити що до 01.07.97р.,користуючись Переліком витрат на оплату праці,наведених у додатку 10 до Правил застосування Закону України”Про оподаткування прибутку підприємств”,затверджених постановою Верховної Ради України від 27.06.95р.№247/95-ВР(далі Правила),підприємства мали можливість правильно визначити конкретні види витрат на оплату праці,які відносились на витрати виробництва,тобто маючи структуру заробітної плати відповідно до статті 2 Закону України “Про оплату праці”,зі змінами і доповненнями і додаток №10,можна було розподілити витрати на оплату праці по джерелах фінансування.

У теперишній час у зв”язку з відсутністю аналогічного документу існують деякі труднощі при відображенні витрат на оплату праці в бухгалтерському і податковому обліку.

Відповідно до пункту 5.6.1. статті 5 Законут України”Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.97р. до складу валових витрат платника податків включаються витрати на оплату праці фізичних осіб,що знаходяться у трудових відносинах з таким платником податків(далі-працівники),які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок,у вигляді премій ,заохочень,відшкодувань вартості товарів(роббіт,послуг),витрати на виплату авторських винагород і виплат за виконання роббббіт(послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру,будь-які інші виплати в грошовій і натуральній формі,встановлені за домовленістю сторін.

Необхідно також звернути увагу,на те,що відповідно до пункту 5.3.9.статті 5 Закону України”Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов”язаним з таким платником податків фізичним або юридичним особам у випадку,якщо немає документальних доказів,що така виплата або заохочення були зроблені як компенсація за фактично надану послугу(відпрацьований час).

При наявності зазначених документальних доказів включенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат(заохочень).Для пов”язаних осіб ці виплати не можуть бути вищими за ціни розраховані за звичайними цінами.

Крім того ,не включаються до складу валових витрат будь-які витрати,не підтвердженні відповідними розрахунковими,платіжними й

іншими документами,обов”язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Необхідно звернути увагу на те,що відповідно до пункту 8.7.1. Закону України”Про оподаткування прибутку підприємств” по рахунках 03,33 платники податків мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати пов”язані з поліпшенням осноних фондів у сумі,що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати ,які перевищують зазначену суму відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об”єкта основних фондів групи 1)і підлягають амортизації за нормами передбаченими для відповідних основних фондів.

Згідно з п.17.1 Типового положення з планування,обліку та калькулювання собівартості прдукції(робіт,послуг)у промисловості,витрати на оплату праці поділяються на основну і додаткову заробітну плату.

Відповідно до пункту 233 цього положення до витрат на оплату за рахунок прибутку,що залишається в розпорядженні підприємства,і інших цільових надходжень відносяться виплати в формі винагород за підсумками роботи за рік,премії за спеціальними системами і положеннями,комісійні й інші грошові і матеріальні виплати,не передбачені актами законодавства або понад встановлені вказаними актами норми.

Роз”яснення з цього питання Державна податкова адміністрація України дала в листі від 18.02.98р.№1725/10/15-1117”Про оподаткування прибутку підприємств”,зокрема зазначається,що питання віднесення на валові витрати винагород по підсумках роботи за рік врегульоване чинним законодавством,оскільки пунктом 5.6 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено,що до складу валових витрат платники податку включають

витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати і інших видів заохочень і виплат.

Отже,з”являється одна з багатьох відмінностей обліку витрат на виробництво від обліку валових витрат.Наприклад,у витрати на виробництво винагороди за підсумками роботи за рік не включаються ,а у валові витрати включаються.

У зв”язку з тим,що на сьогоднішній день немає більш сучасного документу,аналогічного додатку №10 до правил,підприємства в практичній діяльності керуються різними нормативними ізаконодавчими актами,що визначають види витрат на оплату праці при включенні їх до витрат виробництва і валових витрат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97р.№1427”Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам частини оплати праці у зв”язку з порушенням термінів її виплати”встановлено,що ця компенсація працівникам виплачується у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітноі плати,нарахованої працівникам за період роботи починаючи з 01.01.98р.,якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи