До обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки; довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані; довідки про речові докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна; довідка про судові витрати в справі за час попереднього слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК).

Після того, як обвинувальний висновок складено й підписано, слідчий направляє справу прокуророві.

Одержавши від органу попереднього слідства справу з обвинувальним висновком, прокурор забов`язаний перевірити чи мала місце подія злочину; чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою її закриття, чи пред`явлено обвинувачення щодо всіх установлених злочинних дій обвинуваченого; чи притягнуті як обвинувачені всі особи, викриті у вчиненні злочину; чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів для забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, й чи вжито заходів до їх усунення; чи додержано під час провадження дізнання або попереднього слідства всіх інших вимог КПК.

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор:

- затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;

- повертає справу слідчому зі своїми письмовим вказівками для провадження додаткового розслідування;

- закриває справу, склавши про це постанову;

- складає постанову, в який зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Після затвердження обвинувального висновку або складання нового обвинувального висновку прокурор направляє справу до суду, якому вона підсудна, й повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.

Висновок.

Практика органів попереднього розслідування показує, що законодавство, що регламентує повноваження органів дізнання по здійсненню невідкладних слідчих дій, потребє удосконалення. У законі варто було б закріпити загальне правило, відповідно до якого органам дізнання давалося б право робити слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину, що виявляться невідкладними в конкретній справі, тому що не можна заздалегідь визначити, які дії виявиться невідкладними у тому або іншому випадку. Зрозуміло, мова йде про ті слідчі дії, що спрямовані на пошук, збирання та закріплення доказів по гарячих слідах.