Певна послідовність допиту підсудних, потерпілих свідків повинна обиратися і відстоюватися захисником з позиції її доцільності і ефективності для дослідження обставин справи, захисту прав і інтересів підсудного. Захисник повинен наполягати на прийнятті такого порядку дослідження доказів, який забезпечував би ґрунтовне з'ясування всіх обставин, які виправдовують підсудного та пом'якшують його відповідальність. Продумавши доцільність певної послідовності допитів, захисник повинен обґрунтовано аргументувати свої пропозиції з цього приводу1.

Допит підсудного в суді займає центральне місце. Це пояснюється, по-перше, тим, що показання обвинуваченого є джерелом доказів, по-друге, судовий розгляд ведеться з метою встановлення винності чи невинності, і по-третє, підсудному надається право на захист і дача ним показань є важливим засобом його захисту від обвинувачення. В зв'язку з цим участь захисника в допиті підсудного набуває особливого значення.

Для здійснення захисту важливе значення мають докази, які висунув обвинувачений у свій захист по кожному пункту обвинувачення.

1 Мартьінчик Е.Г, Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции. Кишенев, 1975, с.67

Від них залежить і вибір тактики захисту, і постановка захисником питань.

Захиснику поряд з іншими учасниками процесу надано право участі з огляді речових доказів, який може бути проведений у будь-який момент судового слідства як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду (ст.313 КПК). Захиснику потрібно звертати серйозну увагу на дотримання процесуальних умов одержання речових доказів, правильності тлумачення учасниками процесу їх значення для справи.

Важливе процесуальне значення має дослідження документів, які відносяться до справи. Захисник повинен детально вивчити ці документи, скористатись наданим йому правом оголошення необхідних документів у будь-який момент судового слідства, клопотатися про приєднання до справи тих із них, які мають значення для захисту (ст.314 КПК).

Поряд з речовими доказами істотну роль в досліджені обставин справи на судовому слідстві відіграють протоколи слідчих і судових дій. Тут захисника перш за все цікавить, чи відповідає протокол вимогам процесуального закону. Недотримання їх веде до того, що протокол втрачає доказове значення. Якщо у захисника виникли сумніви в об'єктивності даних, внесених в протоколи попереднього слідства, він може заявити в суді клопотання про проведення додаткового дослідження обставин, відображених в протоколі, в тому числі про допит понятих.

Позиція захисника, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного, визначається протягом усього судового розгляду, але остаточно оформлюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його промові під час судових

дебатів. При цьому враховується і висловлена суб'єктами сторони обвинувачення позиція, бо відповідно до закону (ч.2 ст.318 КПК) захисник бере участь у судових дебатах останнім, після того . як з промовами уже виступили прокурор, громадський обвинувач, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, громадський захисник.

Участь в судових дебатах дає захиснику можливість піддати розгорнутій критиці версію обвинувачення і викласти суду всі доводи на користь підсудного.

Захисник, який брав участь у судовому засіданні протягом трьох діб з дня складення протоколу судового засідання має право ознайомитися з ним і подати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту. Суддя, який головував у судовому засіданні, розглядає зауваження і в разі згоди з ним посвідчує їх правильність, а при незгоді вони виносяться на розгляд судового засідання, як правило, в тому ж складі суду, який розглядав справу. В судовому засідані може брати участь захисник, який подав зауваження на протокол. Рішення про відхилення зауважень на протокол захисник може оскаржити до вищестоящого суду.

3. Участь захисника в касаційній і наглядовій інстанціях

Порядок розгляду кримінальних справ у касаційній інстанції і в суді першої інстанції істотно різняться. Передбачені ст. 367 КПК підстави для скасування чи зміни вироку визначають характер провадження справ у суді другої інстанції. В своїй сукупності вони передбачають всі можливі порушення, виходячи з яких вироки оскаржуються в касаційному порядку.

Участь захисника в касаційному провадженні є однією з форм захисту. У цій стадії судочинства, як і в інших стадіях, він зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби і способи захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують засудженого або пом'якшують його відповідальність.

Згідно ч. і і 5 ст.347 КПК захисник вправі оскаржити в касаційному порядку вирок будь-якого суду, крім Верховного Суду України, бо він набирає чинності негайно після його проголошення. Касаційне оскарження вироку є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний. Касаційну скаргу на вирок може подати також захисник, який не брав участі в судовому розгляді справи, але має угоду з засудженим чи виправданим на ведення справи в касаційному провадженні.

Участь адвоката в касаційному провадженні починається з оскарження вироку. При цьому насамперед він повинен проаналізувати підстави для оскарження з точки зору інтересів засудженого і всі питання, пов'язані з цим, погодити з останнім. В тих випадках, коли відсутні розходження в позиції, звичайно подається

одна касаційна скарга - від імені захисника. Однак це не позбавляє засудженого права оскаржити вирок і від свого імені. Коли ж виникає необхідність відмітити якісь факти, що відомі саме засудженому, то подаються касаційні скарги засудженим і захисником.

Оскільки питання про касаційне оскарження