У касаційній скарзі адвокат може розійтися з своїм підзахисним лише у правовій і фактичній оцінці обставин, а не з питання вини, якщо засуджений її заперечує2. Засуджений, який не згідний з оскарженням захисником вироку, вправі відкликати скаргу свого захисника, крім випадків, передбачених ч.З ст.46 КПК (ч.2 ст.353 КПК).

Якщо захисник не знаходить підстав для оскарження вироку, а засуджений наполягає на цьому, він повинен пояснити підзахисному мотиви відмови від складання касаційної скарги, роз'яснити порядок оскарження вироку і право засудженого зробити це самостійно. Захисник може допомогти йому в складанні скарги. Однак якщо засуджений не оспорює обвинувачення і кваліфікації злочину, а просить подати скаргу тільки на суворість вироку, відмова захисника подати скаргу є неприпустимою.

1 Святоцький О.Д., Михеєнко М.М., Адвокатура України, К., 1997, с.114

2 Поспілатак В., Особливості участі адвоката в розгляді кримінальних справ касаційною інстанцією./УРадянське право, 1976, №2, с.64

Стаття 347 КПК не передбачає будь-яких формальних реквізитів касаційної скарги. Відповідно до ст.363 КПК оскаржений вирок перевіряється повністю, незалежно від змісту скарги, що є однією з важливих гарантій права на захист. Однак адвокат зобов'язаний не тільки належно мотивувати скаргу, яку він подає, але й дотримуватися певної форми її складання, прийнятої в адвокатській практиці. Складання касаційної скарги і характер виступу захисника в суді другої інстанції переслідує одну мету -оспорювання законності та обґрунтованості вироку. Касаційна скарга повинна містити підстави для скасування ^ чи зміни вироку, передбачені статтями 368-373 КПК.

Захисник зобов'язаний не лише назвати ті чи інші порушення судочинства, але й показати, як вони вплинули на фактичну необґрунтованість чи правову помилковість вироку.

При однобічному або неповному слідстві (ст.368 КПК ) треба вказати, як і в чому проявляється ця неповнота і як вона вплинула на нез'ясованість обставин, які мають значення для справи. У даному разі йдеться про те, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясував лише ті обставини, що викривають та обтяжують вину засудженого, і не перевірив тих, які виправдовують і пом'якшують його відповідальність. Однобічність та неповнота слідства можуть стосуватися події злочину, його мотивів, особи і вини обвинуваченого, обставин, шо впливають на ступінь і характер його відповідальності, розміру шкоди тощо.

При невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (ст.369 КПК) захисник повинен

довести, що вони не підтверджені доказами, розглянутими в судовому засіданні, що не усунуто їх істотних суперечностей, не взято до уваги доказів, які могли б істотно вплинути на його висновки, тобто він спрямовує свої зусилля на спростування доказів обвинувачення. Вирок вважається таким, що не відображає об'єктивної істини, коли його висновки хоч і відповідають фактичним даним, але джерела, з яких їх одержано, не можуть вважатися правдивими. Це положення має велике значення, оскільки докази встановлюються за допомогою джерел доказів, а тому оцінці підлягають не лише докази, а й їх джерела. В зв'язку з цим слід з'ясувати, чи доброякісними є джерела доказів.

Спростовуючи висновки суду. необхідно детально аналізувати докази; свої доводи і міркування протиставляти тим, які покладені в основу вироку, що оспорюється.

В разі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону (ст.370 КПК), необхідно розрізняти умовні підстави (ч.І ст.370 КПК), тобто такі, які можуть тягти за собою скасування вироку, або в сукупності з іншими перешкодили об'єктивному розглядові справи, а також підстави, що мають безумовний характер (ч.2 ст.370 КПК) і ведуть до обов'язкового скасування вироку. Особливу увагу слід звернути на те. чи не допущено порушень найважливіших принципів кримінального судочинства.

При неправильному застосуванні кримінального закону (ст.З"! КПК) треба розрізняти підстави, коли касаційна інстанція має можливість виправити допущене порушення, тобто застосувати належний закон, змінивши вирок, та коли вона цього зробити не може і вирок підлягає скасуванню.

У випадку призначення покарання, що не відповідає тяжкості

злочину та особі засудженого (ст.372 КПК). адвокат має довести явну його несправедливість, зосередивши увагу суду на обставинах, що пом'якшують відповідальність, і позитивних даних про особу.

Якщо ставиться питання про скасування вироку і закриття

г-

справи (ст.373 КПК), треба довести необґрунтованість висновку суду про винність засудженого і що при цьому новий розгляд справи не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку.

Коли ж захисник, не заперечуючи фактичних обставин, наполягає на іншій кваліфікації, він повинен аргументувати свою вимогу детальним правовим аналізом складу вчиненого злочину. Зміна вироку може стосуватися як правової, так і фактичної його сторони. Іноді зміна вироку може бути пов'язана з виключенням з нього окремих епізодів чи фактів, якщо суд визнає недоведеними певні обставини в справі. Це в свою чергу, може бути підставою для перекваліфікації злочину. Будь-яка зміна вироку не може погіршувати становища засудженого і має грунтуватися на обставинах, встановлених судом першої інстанції.

Суд першої інстанції зобов'язаний сповістити захисника про внесення прокурором подання або подачу скарг на вирок іншими учасниками судового розляду. Захисник має право ознайомитися в суді з поданням чи скаргою і подати свої заперечення, які приєднуються до справи або надсилаються до касаційної інстанції як додаток до справи не пізніше трьох діб з моменту їх надходження (ст.349 КГПО).

Захисник має право брати участь у розгляді справи касаційною інстанцією. Суд першої інстанції повинен повідомити захисника про день і час слухання