Заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживанням ними

Аналіз ст. 35 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 21 Конвенції 1971 р. свідчить, що в них містяться лише загальні зобов'язання держав щодо боротьби з цим асоціальним яви-щем (зокрема, координувати превентивні й репресивні за-ходи щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психо-тропних речовин — з цією метою Сторонам пропонується визначити урядовий орган, відповідальний за таку координацію) .

В офіційних коментарях цих конвенційних норм вказується на необхідність координації діяльності різних служб центрального уряду та його політичних підрозділів, уповноважених застосовувати положення міжнародних до-говорів щодо наркотичних засобів та психотропних речовин, і, у більш загальному плані, організовувати боротьбу зі зловживанням ними за рахунок вжиття всіх необхідних заходів до запобігання його поширенню і незаконному обі-гові наркотиків і психотропів. У коментарях також зазна-чається, що "спеціальним управлінням", про яке йдеться у цих Конвенціях, може бути спеціальна служба міністер-ства, міжміністерська комісія чи інший адміністративний орган, який відповідає конституційній або адміністративній структурі цієї держави.

Превентивним внутрішньодержавним заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є перш за все прийняття національного антинаркотичного законодавства, яке у повному об-сязі реалізує положення Єдиної конвенції 1961 р.. Конвенції 1971 р., Конвенції 1988 р. щодо порядку законного обігу цих засобів. Саме воно стає базисом для адміністра-тивно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як уже зазначалося, зловживання наркотиками і пси-хотропами, а також їх незаконний обіг — це, по суті, два самостійних явища. Вони зафіксовані у статтях 36, 38, Єдиної конвенції 1961 р.,. статтях 20, 22 Конвенції 1971 р., ст. 36 Конвенції 1988 р. Відповідно до цих норм зловжи-вання — це асоціальне явище, яке виражається у споживанні заборонених наркотиків і психотропів, а також вжи-ванні інших наркотичних і психотропних речовин, що перебувають під контролем на національній території. Це явище органічно пов'язане з незаконним культивуванням, виробництвом, виготовленням, придбанням і зберіганням таких засобів для особистого споживання (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.). Такі дії в національному кримінальному законодавстві повинні визнаватися злочинними. Особи, які зловживають наркотичними засобами і психотропними речовинами, вчиняють такі злочини, можуть замість засуд-ження чи покарання або на доповнення до покарання на-правлятися на лікування, виховання, а також піддаватися наглядові за ними після закінчення лікування та заходам щодо відновлення їх працездатності та соціальної реін-теграції (п. "в" ч.1 ст. 36 Єдиної конвенції 1961р., п. "Ь" ч. 1ст. 22 Конвенції 1971 р., п. "Ь" ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Для запобігання зловживанню наркотиками і психотро-пами, а також вчиненню на цьому грунті згаданих вище

злочинів конвенційні норми вимагають від Сторін здійснювати заходи, спрямовані на раннє виявлення, ліку-вання, виховання, відновлення працездатності, повернення у суспільство відповідних осіб (ч.1 ст. 38 Єдиної конвенції 1961р., ч. 1 ст. 20 Конвенції 1971 р.).

Коли це так, то виникає закономірне питання: що являє собою незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин? Відповідно до п. "<І" ч. 1ст. 1Єдиної конвенції 1961 р. та п. "]" ст. 1 Конвенції 1971 р. незаконний обіг означає культивування або будь-яку дію з метою збуту наркотиків і психотропів на порушення настанов Конвенцій. Але Конвенція 1988 р. внесла поправку у визначення цього поняття. За змістом п. "т" ст. 1 цієї Конвенції незаконний обіг означає правопорушення, зазначені у пп. 1 1 2 ст. З, тобто незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, які вчиняються з метою збуту, а також дії, пов'язані зі зловживанням наркотиками і психотропами.

З наведеним визначенням можна погодитися лише в тому разі, якщо зловживання цими речовинами розглядається в плані конструктивного елемента нелегального обігу, тобто в аспекті актів купівлі-продажу товару (придбання в іншої особи) як складової частини товарно-грошових відносин. Без нього будь-який вид товарообігу є без-предметним, оскільки відносини (у розумінні соціальної взаємодії) виникають та існують за наявності двох сторін (суб'єктів), у даному разі — продавця й покупця.

Тут слід зауважити, що зловживання наркотиками та психотропами може бути складовим елементом не лише їх незаконного обігу, а й так званого натурального виробництва, у процесі якого особа, котра зловживає такими речо-винами, забезпечує себе або шляхом незаконного культи-вування рослин, що містять наркотики, виробництва з них наркосировини, виготовлення потрібних наркотиків, або шляхом придбання, крадіжки відповідних прекурсорів для виготовлення з них синтетичних наркотиків чи психотропів (самозабезпечення).

Такі форми антисоціальної поведінки не пов'язані з актами купівлі-продажу наркотичних засобів і психотропних речовин, тому що виходять за межі складу власне незакон-ного обігу (в результаті дій, вчинюваних з метою збуту). Не випадково у конвенційній нормі незаконне культиву-вання рослин, які містять наркотичну або психотропну речовину, а також зберігання чи придбання таких речовин без мети збуту, але з метою особистого споживання ви-діляються у самостійний склад злочину (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.).

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що незакон-ний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів — це небезпечна для здоров'я людей і економіки, державної і суспільної безпеки протиправна діяльність що-до виробництва, розподілу, обігу, торгівлі такими засобами і речовинами, спрямована на задоволення незаконного по-питу на них на "чорному ринку"