Мотивом хуліганства є усвідомлене прагнення виявити явну неповагу до суспільства шляхом вчинення дій, що грубо порушують громадський порядок. Цей мотив харак-теризується ницими спонуканнями у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, виявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо. У процесі вчинення злочину, який почався з мотивів особистого характеру (помста, ревнощі тощо), останні можуть перейти в мотив явної неповаги до суспільства. Тим самим діяння можуть перетворитись із посягання на особу в злочин проти громадського порядку — хуліганство. Відсутність у вчиненому мотиву явної неповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б дії винного тією чи іншою мірою порушували громадсь-кий порядок.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій мо-жуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне пору-шення громадського спокою, нормального функціонування підпри-ємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквер-нення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Суб'єктом хуліганства є особа, яка досягла 14 річного віку.

Частина 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб, причому попередня змова учасників не є обов'язковою для кваліфікації. Хуліганство, вчинене групою осіб, слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294) і від групового по-рушення громадського порядку (ст. 293). При масових заворушен-нях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжують-ся погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського по-рядку (ст. 293), поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ста-новитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296).

Частина 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, визначене частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором пред-ставникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тоб-то це вчинення хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погаше-на. Хуліганські дії, поєднані з активним опором — це протидія пред-ставникові влади або представникові громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі по-єднані з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету ор-ганів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єд-нань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насиль-ством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (на-приклад, ч. 2 ст. 121). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути ознакою злісного хуліганства і такі дії мають кваліфікуватися за су-купністю злочинів.

У частині 4 ст. 296 передбачена відповідальність за дії, визначе-ні частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263 Однак до вогнепальної зброї, використання якої утворює склад такого хуліганства, відноситься не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й гладкоствольні мисливські рушниці тощо Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Форум, 2001. – С. 753..

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нане-сення тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, зазда-легідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, напри-клад, заточена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які пред-мети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підго-товлені винним для використання (столовий ніж, молоток, викрут-ка, шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворить передбаченого ч. 4 ст. 296 хуліганства. Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їхнє реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов'язкових ознак такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для заподіяння шкоди здоров'ю людей. Вчинення хуліганських дій з використанням цих предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не утворить складу цього виду ху-ліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 296, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Нанесення при хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відпові-дальність за сукупністю цих злочинів Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Форум, 2001. – С. 754..

Вчинення з хуліганських мотивів більш тяжких злочинів проти особи та власності, коли такі мотиви не зазначені в законі як кваліфікуюча ознаки злочину, теж тягне відпові-дальність за сукупністю злочинів. Це стосується, наприклад, умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121), умисного знищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах (ст. 194). Оскіль-ки п. 7 ст. 115 КК спеціально передбачає відповідальність за умисне вбивство з хуліганських мотивів, вчинене в та-кому випадку кваліфікується лише за цією нормою. Якщо вбивству передували або за ним ішли хуліганські дії (реаль-на сукупність), усе вчинене підлягає