кваліфікації за сукуп-ністю злочинів за п. "7" ст. 115 та ст. 296 КК1. Дії, що охоплюються об'єктивною стороною умисного вбивства, вчиненого з хуліганських мотивів, не повинні враховуватись як кваліфікуюча ознака при вирі-шенні питання про вид вчиненого при цьому хуліганства. Зокрема, вони не можуть самі по собі свідчити про на-явність особливої зухвалості хуліганства, яке може залиша-тися в межах простого хуліганства. Використання за таких обставин, скажімо, ножа лише для вбивства не перетворює просте хуліганство в особливо злісне.
Виходячи з роз'яснень, даних у п. 14 постанови Плену-му Верховного Суду України "Про судову практику в спра-вах про хуліганство" від 28 червня 1991 р. № 3, за сукуп-ністю злочинів треба кваліфікувати лише необережне вбив-ство, вчинене під час хуліганства. Із змісту п. 14 постанови випливає, що необережне ж заподіяння тілесних ушкоджень під час хуліганства самостійної кваліфікації не потребує Сборник постановлений Пленума Верховного Суда Украины по уголовным и гражданским делам. – К., 1993. – С. 54..
Опір як кваліфікуюча ознака злісного хуліганства дістає вияв в активній протидії представнику влади чи представ-нику громадськості під час виконання ними службового або громадського обов'язку по охороні громадського порядку або в активній протидії громадянину щодо виконання ним громадського обов'язку з присікання хуліганства. Під по-няття "опір" підпадають такі дії винного, як відштовхуван-ня, спроба вирватись при затриманні, застосування або погроза застосування насильства тощо.
Під присіканням хуліганства громадянином треба розу-міти дії, здатні самі по собі (наприклад, затримання, зв'язу-вання) або з сторонньою допомогою (скажімо, виклик по телефону наряду міліції) покласти край хуліганству. Умов-ляння, прохання, вимоги припинити злочин не є його при-сіканням, оскільки в подібному випадку припинення хулі-ганства залежить від прийнятого самим винним рішення, а не всупереч йому.
Від опору як активної протидії треба відрізняти непоко-ру, яка не є кваліфікуючою ознакою хуліганства і дістає вияв у невиконанні вимог представника влади, громадсь-кості або пересічного громадянина.
Хуліганські дії, пов'язані з опором працівнику міліції або члену громадського формування з охорони громадського порядку, іншому представнику влади або громадськості, які виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку, а також громадянину, який присікає хуліганство, не потре-бують додаткової кваліфікації як злочин проти порядку управління і охоплюються ст. 296.
Згідно чинного КК за хуліганство передбачено наступні санкції – за ч. 1 ст. 296 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 296 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбав-лення волі на строк до чотирьох років; за ч. З ст. 296 — позбавлен-ня волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 4 ст. 296 — позбав-лення волі на строк від трьох до семи років.
Таким чином, хуліганство – суспільно небезпечне діяння, що грубо порушує громадський порядок, та виражає явну неповагу до суспільства.
§ 2. Правові аспекти кваліфікації хуліганства
Кримінально караному хуліганству, як і будь-якому іншому злочину, властиві певні особливості. По-перше, воно є одним з найпоширеніших злочинів. По-друге, хуліганські дії є такими лише тоді, коли одночасно грубо порушують громадський порядок та виражають явну неповагу до суспільства.
Способи вчинення хуліганських дій різноманітні (слово, жест, удар, підпал, шумові ефекти, руйнування тощо). Насильницькі дії щодо людей можуть бути скоєні як із застосуванням зброї чи інших предметів, спеціально пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень, так і без їх використання.
З точки зору кримінального законодавства спосіб вчинення злочину у багатьох випадках є необхідною обставиною, яка характеризує діяння як суспільне небезпечне У ряді статей Кримінального кодексу України спосіб скоєння злочину, виступає як кваліфікуюча ознака. Що стосується хуліганства, то для особливо злісного його виду спосіб його здійснення застосування або спроба застосування вогнепальної зброї, ножів, кастетів або іншої холодної зброї, а так само інших предметів, спеціально пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень, є обов'язковою озна-кою, при чому такою, яка обтяжує відповідальність.
При вчиненні злочину тим чи іншим способом можливе використання особою різних матеріальних предметів або засобів (палки, ланцюги, рідини тощо) Портнов Й П Характеристика хулиганства — М , 1981 — С 14—16.
У даному разі вогнепальна зброя, ножі, кастети або інша холодна зброя, а так само інші предмети, спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, крім способу, є і засобами скоєння хуліганства
Особливістю хуліганства є й те, що воно може бути скоєне у будь-який час доби. Але фактор часу має у ряді випадків певне значення для цього виду злочину Наприклад, ввімкнення у дворі чи квартирі у нічний час на повну потужність радіо, магнітофонів (в умовах багатоквартирного будинку) може бути розцінено як хуліганство ті самі дії вдень не містять ознак цього злочину Г.Піщенко Правові аспекти та відмінні особливості кримінально караного хуліганства. // Право України. – 1997 - № 2. – С. 67..
Хуліганство відноситься до тих злочинів, які можуть вчинюватись у будь-яких місцях парк, ресторан, їдальня, кінотеатр, вулиця, підприємство, установа тощо, а також місцях індивідуального призначення будинок, квартира, дача. У 72 відсотках випадків хуліганські дії вчинюються у громадських місцях, як показує слідчо-судова практика, у більшості — 84 прилюдно, тобто в присутності інших громадян Г.Піщенко Правові аспекти та відмінні особливості кримінально караного хуліганства. // Право України. – 1997 - № 2. – С. 67.. У такому разі хуліганством порушується громадський порядок безпосередньо в момент його скоєння Але часто хуліганські