Важливим є те, що ці дії розраховані на те, що вони будуть сприйняті іншими особами, стануть їм відомі. Тому, наприклад, знищення газонів квітів у парках чи скверах, осквернення або пошкодження пам'ятників, зривання афіш, перевертання лавочок, розбивання лампочок на стовпах, пошкодження зелених насаджень, дермантину на вхідних дверях квартир тощо в момент їх скоєння, внаслідок відсутності очевидців і потерпілих ні в кого не викликає почуття тривоги, збентеження, зганьбленої честі, обурення. Вони з'являються, як тільки громадяни виявляють наслідки хуліганства.

Тому подібні дії визнаються хуліганськими незалежно від того, скоєні вони публічно чи у відсутності людей, оскільки ними все ж грубо порушується громадський порядок і проявляється явна неповага до суспільства.

Публічність і громадське місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той же час обстановка його вчинення, що характеризується наявністю або відсутністю людей, подіями, які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціальною значу-щістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпечності конкретного хуліганського прояву і впливати на вирішення питання про призначення покарання.

Критерієм оцінки при цьому може виступати сила стримуючих особу факторів, ігноруючи які, вона вчинює хуліганство того чи іншого виду (наприклад, урочисті збори, лекція у вузівській аудитори, демонстрація кінофільму в переповненій залі, похоронна процесія і т. д.).

Встановлення мотивів і цілей злочинної поведінки має вирішальне значення для відмежування хуліганства від суміжних складів визначення ступеня суспільної небез-печності особи винного.

У п 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 червня 1991 р "Про судову практику в справах про хуліганство" йдеться, що суди повинні відмежо-вувати хуліганство від інших злочинів у залежності від спрямованості умислу винного, мотивів, цілей і обставин скоєних ним дій.

Мотив злочину — це трансформована у спонукання потреба особи до вчинення суспільне небезпечних діянь В основі хуліганського мотиву лежить розгнузданий егоїзм, а також вульгарне розуміння свободи, моральний анархізм. Хуліганський мотив — це прагнення до самоствердження, самовираження особи невихованої, з низькою культурою, нестриманим егоїзмом, це прагнення до самостверд-ження хама, варвара, дикуна.

Мотивом хуліганства є усвідомлене прагнення проявити явну неповагу до суспільства шляхом скоєння дій, які грубо порушують громадський порядок Він може находити своє вираження в низинних побудженнях у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, проявити грубу силу, п'яну хвацькість, бешкетництво тощо Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Форум, 2001. – С. 755..

Треба зазначити, що прагнення особи до самоствердження і самовираження — нормальна і природна потреба. Кожна людина хоче цього, але використовує різні засоби. Соціальна оцінка залежить від того, якими шляхами і засобами дана потреба задовольняється.

Хуліганський мотив — це не тільки прагнення, бажання суб'єкта зараз же вчинити протиправні дії, а й процес, що збуджує у винного намір на їх скоєння. На моє переконання, саме мотив є тим стимулом, який породжує у винного прямий намір на вчинення хуліганства, що більше підкреслює підвищену суспільну небезпечність діяння.

Заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості і, навіть, вбивство потерпілого можуть стати засобом І формою безпосереднього вираження хуліганських спрямувань.

Слідчо-судова практика свідчить, що хуліганські спонукання — найбільш відмінна риса, особливість діянь, які кваліфікуються за ст 296 КК. Скоєння дій не з хуліганських, а з інших мотивів (помста, корисливість, ревнощі тощо) утворюють суб'єктивну сторону іншого злочину, але не хуліганства. У більшості випадків це злочини проти особи. Недостатня увага до з'ясування мотиву здійснюваних дій приводить, як правило, до помилки у кваліфікації діяння. Це є першою відмінною рисою хуліганства.

Друга риса полягає у тому, що воно скоюється без приводу, як неадекватна реакція на поведінку потерпілого або інших осіб в силу необґрунтованості претензій до них.

Третя специфічна особливість розглядуваного злочину у тому, що безпосередня причина злочинного конфлікту завжди внутрішня, тобто вона у самому суб'єкті Вну-трішньою вона є у тому розумінні, що здійснювані дії жодною мірою не викликані необхідністю зовні, тобто в конкретній життєвій ситуації логічно не обґрунтовані і не обумовлені даними обставинами.

Встановлення безпосередньої причини (внутрішньої або зовнішньої) злочинного конфлікту має важливе практичне значення для відмежування хуліганських дій І зло-чинів проти особи

З мотивом пов'язана ціль — явна неповага до суспільства — шляхом вчинення дій, які грубо порушують громадський порядок У ряді випадків хуліган може керуватись кількома мотивами І прагнути до досягнення різних цілей, але у будь-якому разі мотив явної неповаги до суспільства є домінуючим.

Ціллю при хуліганстві є порушення громадського порядку Заподіяння шкоди особі, майну тощо виступає при хуліганстві як спосіб порушення названого порядку

Мотив і ціль при хуліганстві нерозривно пов'язані, а оскільки при даному виді злочину винний задовольняється самоствердженням, реалізацією своєї примхи, ефектом здійснюваних дій, то це приводить до злиття Цілі з мотивом

З урахуванням розглянутих основних ознак, хуліганство на мій погляд, може бути визначено як майже не обумовлені зовнішніми обставинами, скоювані за явно несут-тєвим приводом або взагалі без такого та ігноруючі існуючими в суспільстві стримую-чими факторами (правовими, моральними нормами, загальноприйнятими правилами поведінки) умисні дії, які вчинюються з хуліганських мотивів та цілей, І находять вираження в усвідомленому прагненні проявити явну неповагу до суспільства, шляхом грубого порушення громадського порядку, в частині забезпечення спокійних умов суспільне корисної діяльності, побуту та відпочинку людей, і, нарешті, необхідно показати суспільну небезпечність кримінально-караного хуліганства.

Хуліганство, як зазначалося вище, відноситься до злочинів, вчинюваних умисно, а це саме по собі є