Курсова робота
з цивільного права
«Авторське право, авторські договори»
Зміст
Вступ
1. Поняття і джерела авторського права.
2. Об'єкти авторського права.
3. Суб'єкти авторських відносин.
4. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.
5. Особливості і види договірних відносин у галузі реалізації результатів творчої діяльності.
6. Поняття і види авторських договорів.
7. Зміст авторських договорів.
Практична частина
Висновки
Список використаних першоджерел
1. Поняття і джерела авторського права.
Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єк-тивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В об'єктивному розумінні ав-торське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. У суб'єктивному розумінні це сукупність прав, які належать автору або його правонаступ-никам у зв'язку із створенням і використанням твору літерату-ри, науки, мистецтва.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про авторське право і суміжні права» Верховна Рада України Постановою від 4 люто-го 1994 р. внесла до ЦК України такі зміни:
1. Статтю 472 викласти в такій редакції: «Стаття 472. Законо-давство України про авторське право і суміжні права. Законо-давством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).
Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і викорис-танням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюють-ся Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України».
2. Статті 473—513 виключити.
Завдання авторського права — встановити найсприятливіші пра-вові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність ре-зультатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним прин-ципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспіль-ства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.
Джерела авторського права представлені нормативними акта-ми, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про ав-торське право і суміжні права» та інші закони. Так, законодав-ство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібнос-тями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує в статті 13, що об'єктами права влас-ності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 люто-го 1994 р. ст. - 41..
Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відом-ствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова прак-тика розгляду справ, що виникають в разі порушення автор-ських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які по-відомляє суди.
Особливу групу джерел сучасного авторського права станов-лять міжнародні договори: Бернська конвенція по охороні літе-ратурних та художніх творів (1886 р.), яка неодноразово допов-нювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952 р.); Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також вироб-ників організацій мовлення (1961 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів фонограм (1971 р.); Брюсельська конвенція по розповсюдженню програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 р.).
Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'яз-ки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Ук-раїні укладання міжнародних договорів є конституційним пра-вом.
Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві Украї-ни про авторське право і суміжні права, то застосовуються прави-ла міжнародного договору (ст.3 Закону про авторське право).
2. Об'єкти авторського права.
Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мис-тецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - С. 383.. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У статті 5 Закону про авторське право вмішено перелік об'єктів авторського права та загальні ознаки їх. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наукові, технічні), музичні твори, пере-клади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.
Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені законом, ознаки: а) твор-чий характер; б) вираження в об'єктивній формі.
Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є ре-зультатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом автор-ського права суто технічна робота (наприклад, передрук на дру-карській машинці чужого твору або навіть його літературна об-робка — редагування, коректура тощо).
Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єк-тивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку,