Вони мають низку ознак, що відрізняють їх від інших видів суспільних відносин. Такими ознаками є:
належність правовідносин до сфери ідеологічних відносин як результат свідомої діяльності людини;
правовідносини з формальної точки зору суто юридичного підходу нерозривно пов’язані з нормами права, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише правовідносини, які визначені юридичною нормою. Єдиний виняток з цього правила – виникнення правовідносин у випадку вирішення справи на основі аналогії права;
правовідносини – це особлива форма взаємозв’язку суб’єктів через їх права і обов’язки, що закріплені у правових нормах. У правовідносинах завжди є дві сторони – одна, що має суб’єктивні права, і друга – на яку покладені відповідні юридичні обов’язки;
у правовідносинах реалізація суб’єктивних прав і здійснення юридичних обов’язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу;
правовідносини – це вольові відносини між суб’єктами, тобто вони виникають за їх волевиявленням. При цьому є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (вступ до шлюбу), та правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення).
Отже, правовідносини – це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
Виходячи з того, що правовідносини – це поєднання фактичних суспільних відносин і юридичних норм, розрізняють їх юридичний і фактичний зміст. Юридичний зміст правовідносин – це зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Суб’єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб.
Юридичний обов’язок – це покладена на зобов’язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи. Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Існуючі у суспільстві правовідносини, залежно від їх певних ознак, поділяються на декілька видів:
1. За функціональною спрямованістю норм права, на основі яких виникають правовідносини | а) регулятивні, в яких поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною;
б) охоронні – виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція держави на таку поведінку.
2. За рівнем індивідуалізації суб’єктів | а) відносні – в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець, наречений і наречена і т. ін.);
б) абсолютні – в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх прав (відносини власності, в яких точно визначений власник, а всі інші – зобов’язані не втручатися в його справи).
3. За галузями норм права | Державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні і т.ін.
4. За кількістю суб’єктів | а) прості, що відбуваються лише між двома суб’єктами;
б) складні – між трьома і більше суб’єктами
5. За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами | а) односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов’язки;
б) двосторонні, в яких кожна із сторін має як права так і обов’язки.
6. За характером дій зобов’язаного суб’єкта | а) активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчинити певні дії;
б) пасивні, в яких він повинен утриматись від певних дій.
7. За волевиявленням сторін | а) договірні, для виникнення яких необхідне виявлення волі (згода) як уповноваженої, так і зобов’язаної сторони (напр. Договір найму);
б) управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони (накладення адміністративного стягнення).
87. Юридичні факти.
Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Без юридичних фактів правовідносини неможливі.
За різними ознаками юридичні факти поділяються на такі видові групи: |
а) правоутворюючі – на основі яких суб’єкти набувають певних прав та обов’язків (при досягненні певного віку – право брати участь у виборах депутатів);
1. За юридичними наслідками | б) правозмінюючі – що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов’язків;
в) правоприпиняючі – що ліквідують певні права і обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів.
а) прості – що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків;
2. За складом | б) складні – що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків
3. За тривалістю у часі | а) одноактні – що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд);
б) триваючі (або юридичні стани) – тривала у часі ознака (перебування у шлюбі)
а) події – відбуваються незалежно від волі суб’єктів (стихійне лихо);
4. За відношенням до волі суб’єктів | б) дії – відбуваються по волі суб’єкта:
правомірні – відповідають вимогам норм права;
протиправні – не відповідають вимогам правових норм.
Правомірні юридичні факти поділяються на:
юридичні акти – дії, що спеціально чиняться з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу);
юридично значущі вчинки – дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але вони виникають в силу закону (знахідка скарбу).
Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції. Презумпція – це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв’язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом. Презумпція не є достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується