Правовою основою більшості існуючих в світі федерацій являється конституція (Основний Закон) країни. Разом з тим існує і більш рідка ситуація, коли в основу федерації покадений договір (так звані договірні федерації). Особливість договірних федерацій проявляється в більшій самостійності її суб"єктів. Конституційні федерації побудовані переважно в формі реалізації волі "центру", закріпленої в приймаємих органами державної влади конституціях. Конституція в тій чи іншій формі закріпляє визначену самостійність суб"єктів федерації, але зміна конституції - виключне право органів державної влади. Що стосується договірних федерацій, то основа їх правового положення - результат спряження волі двох сторін (федерації і її суб"єктів), в рівній степені здатних впливати на зміну змісту договору.

Другою складною формою державного устрою є імперія.

--------------------------------------------------

1Див.: Общяя теория права: Учеб., 2-е изд., переработ. и доп. - М.: Изд-во МГТУ, 1995г. ст. - 77.

Імперія - це така форма державного устрою, при якій держава складається з двох частин (метрополії та колонії) з принципово відмінною компетенцією.1

Імперія (лат. imperium - влада, держава) - це складні багатонаціональні держави, які створюються за допомогою захвата і насильного утримання в своєму складі суверенних сусідніх держав могутньою деспотичною державою.2 До такого типу держав можна віднести Південно-африканську республіку, яка утримувала на протязі десятиліть в свому складі Намібію. Недивлячись на цивілізації і демократії в світі, повністю виключити спроби створення імперій в майбутньому, очевидно, не можна.

До юридичних ознак імперії належать:

а) наявність складових частин держави, які знаходяться у принципово відмінному правовому становищі;

б) метрополія, як основна складова частина імперії, характеризується тим, що повністю визначає правове становище всієї держави, у тому числі іскладових (колоній), виходячи з власних інтересів;

в) наявність колоній, як складових частин держави, які повністю або майже повністю позбавлені самостійності у вирішенні будь-яких внутрішніх та зовнішніх питань.

До форми державного устрою належить і конфедерація, -------------------------------------------------------

1Див.: Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. 31.

2Див.: Общяя теория права: Учеб., 2-е изд., переработ. и доп. - М.: Изд-во МГТУ, 1995г. ст. - 79.

що являє собою союз держав, об"єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад, військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.1

Конфедерація - це союз суверенних держав, утворених для рішення сумісних політичних, економічних і воєнних задач.2 Конфедерація на відміну від федерації не утворює єдиної держави, оскільки держави, які утворили конфедерацію не мають нічого спільного з федеративними. Конфедерації - досить рідке і нестійке утворення. Як правило, конфедерації або розпадаються після реалізації мети, за ради якої вони створювалися, або перетворюються в федерацію. Принципова різниця федерації і конфедерації полягає в юридичному нерозірванні федеративної держави.

До ознак конфедерації слід віднести:

а) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавчих органів;

б) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавства, громадянства, судової та фінансової системи;

в) рішення загальноконфедеративних органів для членів конфедерації не є обов"язковим і їхнє невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;

г) наявність безумовного права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб"єктів.

----------------------------------------------------

1Див.: Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. 31.

2Див.: Общяя теория права: Учеб., 2-е изд., переработ. и доп. - М.: Изд-во МГТУ, 1995г. ст. - 78.

Види державного устрою сучасних держав: унітарний

(Україна, Франція, Китай); федеративний (Російська Федерація, США, Канада та ін.).

Від складних держав (федерацій, конфедерацій) слід відрізняти регіональні або інші союзи держав, наприклад, Об"єднання американських держав або Союз незалежних держав, які утворились після демонтажу Союзу РСР.

4. Основні види державного режиму.

Державний режим - це сукупність форм і методів здійснення державної влади.1 Ця категорія дає відповідь на питання, які методи панують у процесі здійснення державної діяльності і досягнення тих цілей, що стоять перед державою. Поняття державного режиму не слід ототожнювати з поняттям політичного режиму. Останній має більш широке значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, але й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи - політичних партій, рухів тощо.

Розрізняють такі види державного режиму:

1. Тоталітарний, який характеризується:

а) тоталітарним контролем держави над усіма сферами суспільного життя;

б) монополізацією влади в руках однієї партії, яка повністю підпорядкована вождю;

в) безроздільним пануванням однієї ідеології;

г) терористичним поліцейським контролем;

д) мілітаризацією суспільного життя і знищенням громадянського суспільства (СРСР, фашистські Німеччина, Італія);

Тоталітарний - державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення -----------------------------------------------------------

1Див.: Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. 31.

(зокрема через діяльність громадських об"єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму має назву автократія, або вождизм.1 Тоталітаризм існував також у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський.

1. Авторитарний режим характеризується зосередженням необмеженої влади в руках однієї особи або групи осіб, обмеженням прав і свобод громадян. На відміну від тоталітарного режиму, наявна економічна свобода, допускається існування виборчої системи і боротьба політичних партій у парламенті (Чілі);

3. Демократичний - передбачає наявність політичного плюралізму, забезпечення прав і свобод людини, консесуальний тип поітичної культури,