Важливе значення має легітимаційна функція індосаменту. Законність прав вексельного кредитора грунтується на послідовності ряду передавальних написів.

Ряд індосаментів, для того щоб вважатися послідовним та безперервним, має розпочинатися з підпису ремітента (першого векселедержателя) чи векселедавця, якщо переказний вексель виставлено його власному наказу. Наступні індосаменти кожного разу повинні підписуватися іменем тієї особи, яка була вказана в попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту кожна особа, що володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не порушуючи при цьому послідовності індосаментів, оскільки в цьому випадку вважається, що векселедержатель придбав вексель на підставі бланкового передавального напису.

Кожний наступний передавальний напис, як правило здійснюється під попереднім, але безперервність ряду індосаментів може бути встановлена й за датами індосаментів. У будь-якому випадку послідовність ряду індосаментів визначається виключно за зовнішніми формальними ознаками. Необхідна лише зовнішня тотожність між підписом індосанта та найменуванням особи, вказаної у попередньому індосаменті. Там же.

2.3. Акцепт і аваль векселяів, вирішення спірних питань.

Письмовою згодою платника на оплату векселя є акцепт.

Цією дією платник (трасат) приймає на себе зо-бов'язання сплатити вексель у встановлений строк. Ак-цепт ставиться в лівій частині лицьової сторони вексе-ля і виражається словом: «Акцептований» або іншими по-дібними за змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити» і т. п. Для дійс-ності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простий підпис платника також означає ак-цепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від векселедержателя, але саме пред’явлен-ня до акцепту може бути здійснене будь-якою особою, у якої знаходиться вексель (наприклад, банком). Вишневский А.А. «Вексельное право» - М.: Юристъ, 1996.

Пред'явлення векселя до акцепту може бути прове-дене у будь-який час, починаючи з дня його видачі і за-кінчуючи моментом настання платежу, вексель може бути пред'явлений до акцепту і акцептований навіть піс-ля настання строку платежу, і боржник відповідає за ним так, як і у випадку прийняття векселя до строку. У випадках, коли вексель підлягає сплаті «в стільки-то часу від пред'явлення» або в силу вказівок векселедав-ця чи індосантів повинен бути пред'явлений до акцепту у визначений строк, обов'язковим є датування акцепту. При відсутності дати акцепту векселедержатель пови-нен посвідчити це упущення своєчасним здійсненням протесту, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця. В інших випадках акцепта прос-тавлення дати не є обов'язковим.

Боржник не має права вимагати залишення у себе векселя для акцепта, але має право вимагати пред'яв-лення йому векселя повторно, наступного дня після першого пред'явлення. Якщо після цього строку не бу-де прийняття, то вексель вважається неприйнятим.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовле-ним, але він може бути частковим, тобто боржник зго-ден сплатити тільки частину суми. Наприклад, вексель в сумі 10 тисяч гривень може бути частково ак-цептований наступним записом: «Акцептований в сумі 5 тис.грн.». Платник в цьому випадку відповідає за уплату в строк лише суми, зазначеної ним в акцепті, а держатель має право після здійснення протесту в част-ковому неакцепті пред'явити регресні вимоги до вексе-ледавця і інших відповідальних осіб про дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усяке інше за-стереження в акцепті рівнозначне відмові у ньому. Але акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту. Наприклад, якщо платник в акцепті вказує «Акцептова-ний, але платіж 14 травня 1999 р.», в тей час як строк платежу був зазначений на векселі 3 травня 1999 р., то таке застереження рівнозначнае відмові у акцепті век-селя з первісним текстом. У цьому випадку векселедержатель може опротестувати вексель у неакцепті і пред'явити регресні вимоги векселедавцю чи індосан-там, або при настанні строку (14 травня) пред'явити вексель до платежу акцептанту, який несе відповідаль-ність за платіж саме згідно зі змістом свого акцепту.

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій акцепт. У цьому випадку вва-жається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо век-сель після акцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має права вимагати анулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій ак-цепт векселедержателя або будь-кого із індосантів, а після цього закреслив свій акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.

Таким чином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним боржником. У випадку неплатежу, держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, заснований на акцеп-тованому векселі, і акцептант, на відміну від векселедав-ця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від своєчасності пред'явлення векселя до платежу.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати в ролі вексель-ного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні век-селя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як га-рант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково під-писується авалістом — юридичною особою (двома упов-новаженими особами: керівником та головним бухгалте-ром, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваль дається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає доручительство. При відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання векселя за особу, яка не несе відповідаль-ності за векселем, наприклад, за індосанта, що поста-вив застереження «без звороту на мене», або за плат-ника, що не акцептував вексель. Відповідно, аваль, здійснений