Реферат

на тему:

«Екологічно-правовий статус людини і громадянина»

У сучасному екологічному законодавстві суверенної України особ-ливу увагу приділено закріпленню місця й ролі людини в суспільстві та державі.

Принципово новим положенням у законодавчій практиці України є визнання пріоритету прав і свобод людини порівняно з державними та іншими інтересами. Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо-торканність і безпеку визнано найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Крім того, права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спря-мованість діяльності держави, а забезпечення прав і свобод людини, в тому числі екологічних, є її головним обов'язком.

Закріплення цих найважливіших положень у загальних засадах кон-ституційного устрою України, а також розміщення в спеціально при-свяченому правам людини другому розділі Конституції України бага-тьох статей екологічного характеру свідчать про достатньо високий рівень визнання і формування конституційного екологічного статусу людини та громадянина в Україні.

Конституційний екологічний статус людини і громадянина охоплює тільки конституційні норми. Він є основою більш загального екологіч-но-правового статусу людини, який визначається великою кількістю нормативно-правових актів різних інститутів і галузей (підгалузей) україн-ського екологічного права.

Проте слід зазначити, що конституційно-екологічний статус лю-дини не вичерпує всього змісту основного екологічно-правового статусу людини. Доповнення конституційно-екологічного статусу най-важливішими положеннями інших правових актів екологічного зако-нодавства дає змогу сформувати його як один з найголовніших інсти-тутів екологічного права - екологічно-правовий статус людини та громадянина.

Екологічно-правовий статус людини та громадянина — це визначені Конституцією України та іншими правовими актами еколо-гічного права місце, становище і роль людини та громадянина в суспільстві й державі, які стосуються екологічної сфери.

Сутність екологічно-правового статусу людини зумовлюється на-самперед її соціальним і загальним екологічним статусом, який виз-начається характером праці та власності в державі й суспільстві, взає-мовідносинами людини і природи.

Однак більшою мірою характеристика екологічно-правового ста-тусу людини і громадянина пов'язана з його структурою та зміс-том, які складалися впродовж тривалого історичного періоду розвитку людства.

У юридичній літературі до структури загального правового стату-су людини відносять різні елементи, серед основних можна назвати громадянство, правосуб'єктність, загальні та конституційні принципи, права і свободи, обов'язки, гарантії їх дотримання. Крім того, в літературі до самостійних елементів такого статусу відносять також юридичну відповідальність, інтереси людини і т. ін. Ці елементи характеризують і безпосередньо визначають місце індивіда в суспільстві, державі вза-галі та в екологічній сфері зокрема. Тому їх можна включати до структури екологічно-правового статусу людини і розглядати їх особ-ливості в екологічній сфері.

Перший загальновизнаний елемент — це громадянство (піддан-ство), яке ще здавна стало визначальним елементом статусу індивіда в суспільстві й державі. Як свідчать історичні джерела, ще в Старо-давньому Римі вільні люди мали різний статус — громадянина чи просто людини (плебея). Відповідно до цього статусу і визначалося ставлення до них при користуванні природними ресурсами.

Громадянство — це вихідні: початок формування правового ста-тусу людини загалом і екологічно-правового статусу зокрема. Саме інститут громадянства встановлює первинний правовий зв'язок осо-би і держави як загалом, так і в екологічній сфері зокрема.

Другим елементом екологічно-правового статусу людини, який по-в'язаний із громадянством, є правосуб'єктність особи, тобто її право-здатність і дієздатність, у тому числі в екологічній сфері. Прикладом цього може бути передбачене в законодавстві України право при-ватної власності на землю, яке мають тільки громадяни України при досягненні певного віку.

До найважливіших принципів, які становлять третій елемент статусу людини і громадянина, відносять:*

рівноправність, тобто рівність у правах і свободах узагалі і в еко-логічних правах зокрема;*

невід'ємність і невідчужуваність екологічних прав;*

гуманістичну спрямованість екологічних прав і свобод;*

загальнодоступність екологічних прав людини;*

безпосередню дію екологічних прав і свобод;*

гарантованість екологічних прав;*

гарантованість заборони незаконного обмеження екологічних прав і свобод;*

відповідність екологічних прав міжнародно-правовим актам в екологічній сфері.

Центральне місце в структурі екологічно-правового статусу лю-дини і громадянина належить, поряд з конституційним (основним), за-гальним екологічним правам і свободам людини й громадянина. Інші елементи правового статусу групуються та об'єднуються навколо них.

Основне призначення екологічних прав і свобод людини — роз-крити зміст екологічно-правового статусу. Крім того, вони є тим прин-ципом, який визначає спрямованість діяльності держави (ст. 2 і 16).

Невід'ємним елементом правового статусу людини є екологічні обов'язки. Вони встановлені й закріплені як на конституційному рівні, так і в екологічному законодавстві. Вони виступають як види й міра суспільно необхідної поведінки людини і громадянина в екологічній сфері.

Самостійним і одним із основних елементів екологічно-правового статусу людини є організаційно-правові гарантії забезпечення цього статусу. Це, зокрема, судовий захист екологічних прав і свобод лю-дини, правова допомога кожній людині, гарантії при здійсненні пра-восуддя, що стосуються екологічних прав, і т. ін.

Особливим видом гарантій забезпечення екологічних прав і сво-бод людини є юридична відповідальність у цій сфері. Юридична відповідальність за порушення вимог екологічно-правового статусу людини та громадянина є самостійним елементом цього статусу. Вона може бути передбачена як у національному законодавстві, так і на міжнародному рівні (міжнародно-правова відповідальність).

Серед різних видів юридичної відповідальності за порушення ви-мог екологічно-правового статусу людини виокремлюють кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за еко-логічні правопорушення.

Поряд з названими елементами екологічно-правового статусу люди-ни ще можна виокремити таку категорію, як екологічні інтереси люди-ни. Водночас слід зазначити, що в законодавстві інтереси визначають-ся лише в певних випадках. Прикладом можуть бути такі інтереси в екологічній сфері, як вимога охороняти природу в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь людей.

Крім того, розглядаючи особливості екологічно-правового стату-су людини, громадянина та інших категорій осіб, які є суб'єктами еко-логічно-правових відносин, такий статус можна характеризувати та-кож за певними