Проте основою загального екологічно-правового статусу людини є конституційно-екологічний статус. Загальний екологічно-правовий ста-тус охоплює окремі статуси в трьох найголовніших сферах екологіч-ної діяльності — природоохоронній, природоресурсовій та в галузі еколо-гічної безпеки. У свою чергу, в кожній із зазначених сфер діяльності існують відособлені, специфічні (спеціальні) галузі правовідносин — земельні, надрові (гірничі), водні та ін. У кожній із них також можна виокремити відповідний особливий правовий статус, який складається з таких самих елементів, що й загальний екологічно-правовий статус.

Загальна характеристика екологічно-правового статусу включає:*

поняття екологічно-правового статусу людини та громадянина;*

конституційно-правові основи екологічного статусу людини та громадянина;*

систему прав та обов'язків людини й громадянина;*

юридичну відповідальність за порушення вимог екологічно-пра-вового статусу людини та громадянина.

І. Залежно від виду діяльності екологічно-правовий статус людини в галузі використання окремих природних ресурсів (природокористування) включає:*

статус людини та громадянина в земельних правовідносинах (земельно-правовий статус людини);*

статус людини в надрових (гірничих) правовідносинах;*

статус людини в водних правовідносинах;*

статус людини в лісових правовідносинах;*

статус людини в атмосферних правовідносинах;*

статус людини у фауністичних правовідносинах.

II. Екологічно-правовий статус у природоохоронній сфері включає:*

статус людини в галузі охорони навколишнього природного середовища;*

правовий статус у галузі природно-заповідних правовідносин;*

права та обов'язки людини з охорони і використання континен-тального шельфу;*

права та обов'язки людини з охорони й використання виключ-ної (морської) економічної зони;*

права та обов'язки людини з охорони й використання ланд-шафтів, курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон.

III. Екологічно-правовий статус людини в галузі екологічної безпеки включає:*

права та обов'язки людини у сфері забезпечення загальної еко-логічної безпеки;*

права та обов'язки людини у сфері санітарно-епідемічного бла-гополуччя населення;*

права та обов'язки людини в умовах надзвичайних екологічних ситуацій;*

правовий статус і соціальний захист осіб, які постраждали внас-лідок Чорнобильської катастрофи;*

права та обов'язки людини в галузі ядерної енергії та радіацій-ної безпеки;*

права і обов'язки людини при поводженні з радіаційними та іншими відходами;*

права і обов'язки людини в галузі безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини;*

права та обов'язки людини при застосуванні пестицидів, агрохімікатів і засобів захисту рослин.

IV. Екологічно-правовий статус людини в зарубіжних краї-нах і в міжнародних відносинах включає:*

екологічно-правовий статус людини в Росії та інших країнах — членах СНД, членів Ради Європи, Європейського Союзу;*

екологічно-правовий статус людини в окремих європейських країнах і країнах інших континентів;*

міжнародний екологічно-правовий статус людини.

Такий поділ екологічно-правового статусу людини на інші спеціальні та особливі правові статуси в різних галузях і сферах екологічної діяльності дає змогу аналізувати й виявляти особливості повноважень людини в найрізноманітніших напрямах і видах екологічної діяльності, знаходити проблеми, які ще не розв'язано в правовому відношенні, формулювати пропозиції стосовно ефективності екологічної культури, правосвідомості й дотримання екологічного правопорядку в кожній країні.

У сучасних умовах екологічні права людини та громадянина в Україні, правовий захист і гарантії їх здійснення, а також обов'язки в еко-логічній сфері є складовою загального конституційно-правового ста-тусу людини і громадянина в Україні. У свою чергу, вони мають са-мостійну систему, яка складається з конституційних норм, загальних екологічних норм і правил, а також із прав, обов'язків щодо охорони та раціонального використання окремих природних ресурсів і тери-торій.

Провідне місце в системі екологічних прав і свобод людини нале-жить конституційним нормам, які порівняно з іншими нормами права мають вищу юридичну силу (ст. 8). Насамперед це передбачені Кон-ституцією права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування завданої шкоди та інформацію про стан довкілля, якість продуктів харчування і предметів побуту (ст. 50), право корис-туватися природними об'єктами права власності народу (ст. 13), у тому числі право власності на землю (ст. 14), конституційний обов'язок кожної людини не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані їй збитки (ст. 66).

Екологічні норми, які встановлюють найбільш загальні права лю-дини, їх захист і гарантії здійснення, а також основні обов'язки в еко-логічній сфері передбачено насамперед у Законі України "Про охо-рону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (розд. 2, ст. 9—12). Зокрема, цим законом передбачено право кожно-го громадянина України на безпечне для його життя і здоров'я на-вколишнє природне середовище; одержання екологічної освіти; здійснення загального і спеціального використання природних ре-сурсів; одержання повної та достовірної інформації про стан навко-лишнього середовища та його вплив на здоров'я населення; об'єднан-ня в громадські природоохоронні формування; подання до суду по-зовів про відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище; участь у розробці та здійсненні природоохоронних заходів, проведенні громадської екологічної експертизи, обговоренні законопроектів і ма-теріалів щодо екологічних проблем (ст. 9).

Закон передбачає також гарантії забезпечення екологічних прав громадян (ст. 10) і встановлює обов'язки громадян у цій галузі (ст. 12) берегти природу, здійснювати діяльність з додержанням екологічних вимог, не порушувати екологічні права інших суб'єктів тощо. Права та обов'язки громадян щодо охорони і раціонального використання ок-ремих природних ресурсів передбачаються в законодавчих актах природоресурсового і природоохоронного права та в законодавстві в га-лузі екологічної безпеки.

Так, права і обов'язки в галузі використання, охорони і відтво-рення земель передбачено в актах земельного права. Зокрема, права і обов'язки власників землі та землекористувачів, захист і гарантії їхніх прав зазначено в гл. 6 Земельного кодексу України.

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:*

господарювати самостійно на землі;*

укладати договір застави з установами, які надають кредит;*

власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;*

використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;*

зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі й споруди за погодженням із сільською, селищною,