Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

в) відчудження ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;

ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Можуть вилучатись також особоцінні землі (ст. 150 ЗКУ). До особоцінних земель відносять: чорноземи неородовані несолонцюваті на лесови породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті сугликові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті тощо. Також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі історико-культурного призначення. Особливо цінні землі можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’ктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів та ін.

Поділ земельного фонду на категорії земель.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільвим призначенням поділяються на категорії(ст.19 ЗКУ):

1) землі с/г призначення (ст.22 ЗКУ);

Землями с/г призначення визначаються землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель с/г призначення належать:

а) с/г угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) нес/г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження).

Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства;

б) с/г підприємствам – для ведення товарного с/г виробництва;

в) с/г науково-дослідним установам та навчальним закладам.

Землі с/г призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземнид юридичним особам і державам. Згідно з ст.23 ЗКУ визначена пріоритетність земель с/г призначення. Тобто землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для с/г використання. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’зку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язяних з веденням с/г виробництва, надаються переважно нес/г угіддя або с/г угіддя гіршої якості. Лінії електропередач і зв’зку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

2) землі житлової та громадської забудови;

До земель житлової та громадської забудови (ст.38 ЗКУ) належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’ктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пукту або іншої містобудівної документації.

3) землі природно-запвідного та іншого природоохоронного призначення;

Землі природно-заповідного фонду (ст.43 ЗКУ) – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреацінну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду (ст.44 ЗКУ) включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ьотанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

4) землі оздоровчого призначення;

До земель оздоровчого призначення (ст.47 ЗКУ) належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На цих землях забороняється діяльність, яка суперечить їх цільвому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

5) землі рекреаційного призначення;

До земель рекреаційного призначення (ст.50 ЗКУ) належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Склад цих земель такий: зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів; навчально-туристські та екологічні стежки маркованих трас; земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізічної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів та ін.А також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’ктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

6) землі історико-культурного призначення;

До земель історико-культурного призначення (ст.53 ЗКУ) належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки тощо;

б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульпткри та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв тощо;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міит та інших населених пунктів тощо.

Ці землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

7) землі лісового фонду;

До земель лісового фонду належать (ст.55 ЗКУ) землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених