національних відносин. Норми, які містяться у статтях 10, 11, 12 КУ, покликані врегулювати основи національного розвитку та міжнаціональних відносин в Україні. Перш завсе, вони спрямовують державну діяльність на сприяння консолідації та розвиткові не тільки української нації, її історичної свідомості та культури, а й розвиткові культурної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Закріплюючи державний статус української мови, КУ гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин, що проживають в Україні. Слід зазначити, що вказані конституційні положення грунтуються на положеннях відповідних міжнародно-правових актів.
Основи економічних відносин в Україні. Основні засади економічних відносин в Україні у статтях 13, 14, 16 КУ. Саме ними визначено об’єкти, які є власністю українського народу, від імені якого права власника щодо цих об’єктів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. До таких об’єктів належать земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси. Водночас землю проголошено основним національним багатством.
КУ гарантовано забезпечення державою екологічної безпеки і рівноваги, вжиття всіх необхідних заходів до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність. Стаття 15 КУ гарантує побудову суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеолошічної багатоманітності.
Політична багатоманітність означає, насамперед, реальну можливість створення і діяльності різних об’єднань громадян (партій, рухів, конгресів тощо).
Економічна багатоманітність передбачає можливівсть рівноправного існування різних форм власності і господарювання, їх однакову підтримку збоку держави.
Ідеологічну багатоманітність треба розуміти як реальне право різних суб’єктів безперешкодно формулювати, досліджувати, пропагувати та втілювати у практику суспільних відносин ідеї, теорії, погляди щодо різних аспектів життя держави, суспільства, цивілізації.
Гарантією забезпечення цієї багатоманітності є заборона визнання державою будь-якої ідеології як обв’язкової. Держава гарантує свободу політичної діяльності, яка не заборонена КУ і законом України.
Основи національної безпеки та зовнішньополітичної діяльності.
У першому розділі КУ закріплено засади національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави.
Під національною безпекою розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства від існуючих і можливих внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх сферах суспільних відносин. Заборонено створення і функфіонування на території України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Стаття 18 КУ закріплює спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими країнами за загально визнаними принципами і нормами міжнародного права.
3. Основи цивільно права.
Цивільне право — одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну гру-пу правових відносин за участю фізичних і юридич-них осіб та держави в цілому.
Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом право-вого регулювання.
Предмет правового регулювання цивільного пра-ва складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі гру-пи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.
Майновими відносинами є правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, ко-ристуванням і розпорядженням майном. Вони зу-мовлені використанням товарно-грошової форми.
Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та автор-ство), які поділяються на дві групи:*
особисті права, пов'язані з майновими (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної праці в царині науки, літератури, мистецтва тощо);*
особисті права, не пов'язані з майновими (при-міром, права особи на честь, гідність, ім'я, лис-тування тощо).
Сторони цих відносин виступають як юридичне рівні між собою, автономні та незалежні одна від од-ної, що є однією з характерних рис цивільно-право-вого методу. Учасниками цивільно-правових відно-син можуть бути фізичні особи (громадяни, інозем-ці, особи без громадянства), юридичні особи та дер-жава як у цілому, так і окремі соціальні утворення (адміністративно-територіальні одиниці, в тому чис-лі автономні утворення). З виникненням цивільно-правових відносин їхні учасники не можуть нав'язу-вати свою волю один одному, а тому їхні стосунки повинні базуватися на основі досягнутої згоди (на-приклад, в основу реалізації договору купівлі-прода-жу сторони мають покласти досягнення спільної зго-ди відносно кількості, якості й ціни товару).
Цивільно-правовий метод характеризується таки-ми ознаками:*
юридичною рівністю сторін;*
диспозитивністю сторін, на підставі чого сторо-нам надається право визначати їхні взаємовід-носини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених чинним законодавством;*
особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (че-рез загальний суд, арбітражний чи третейський
суд);*
наявністю майнової відповідальності сторін.
Отже, цивільне право являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспіль-стві між фізичними і юридичними особами та ін-шими соціальними утвореннями на засадах юри-дичної рівності сторін.
Система цивільного права України визначає роз-міщення його складових у певній системі, обумовле-ній взаємозв'язком її елементів — юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини: за-гальну та особливу.
Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх ци-вільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єктів та об'єкти цивільного права, угоди, пред-ставництво й довіреність, позовна давність.
Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціаль-них цивільно-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: право власності; зобов'язальне пра-во; авторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропози-цію; спадкове право; правоздатність іноземних гро-мадян та юридичних осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.
Як частина юридичної науки, цивільне право