Правова охорона і захист лісів

Уся система лісового законодавства спрямована на забезпечен-ня охорони та захисту лісів України, що передбачає здійснення постійними лісокористувачами, центральними та місцевими орга-нами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаб-лення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також на раціональне їх використання (ст. 85 Лісового кодексу України).

Так, з метою охорони лісів від пожеж лісокористувачами щорічно розробляються і здійснюються заходи протипожежної профілактики. Населення, підприємства, установи, організації, їх протипожежна техніка і транспортні засоби залучаються до гасіння лісових пожеж. Особи, які залучені до гасіння лісових пожеж, за-безпечуються харчуванням та медичним обслуговуванням тощо.

З метою забезпечення охорони і захисту лісів у структурі спеціально уповноважених державних органів лісового господарст-ва та постійних лісокористувачів створюються служби лісової охо-рони (ст. 87 Лісового кодексу України), які уповноважені запобіга-ти порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого по-рядку використання лісових ресурсів тощо; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового за-конодавства; доставляти осіб, що його порушують, до органів внутрішніх справ, місцевих органів влади; вилучати в них незакон-но добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнан-ня, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушен-ня, а також відповідні документи; здійснювати інші дії (ст. 88 Лісо-вого кодексу України).

Працівники державної лісової охорони підлягають обов'язково-му державному страхуванню у порядку та умовах, визначених по-становою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 589'.

Раціональне використання та відтворення лісів, їх охорона та захист лісокористувачами при додержанні ними вимог у цій сфері підлягають економічному стимулюванню, що базується на принци-пах, визначених ст. 92 Лісового кодексу України.

У лісовому законодавстві практично немає норм, спрямованих на охорону та захист лісової та іншої рослинності, види якої зане-сені до Червоної книги України. Тому при розгляді зазначених проблем доцільно керуватися Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ», Положенням про Червону книгу України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.3, а також Положенням про Зелену книгу України, яке за-тверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ тощо прийнято Закон України від 10 лютого 2000 р. «Про мораторій на проведення суцільних ру-бок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського рай-ону».

Відповідальність за порушення лісового законодавства

На забезпечення охорони і захисту лісів, раціональне їх викори-стання і відтворення спрямоване також закріплення ст. 98 Лісово-го кодексу України переліку порушень лісового законодавства, за вчинення яких винні особи можуть бути притягнені до дис-циплінарної, адміністративної, цивільно-правової або криміналь-ної відповідальності.

Під лісовим правопорушенням слід розуміти протиправну дію або бездіяльність (умисну чи необережну), яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної у цьому особи.

Особи, які вчинили лісове порушення, крім притягнення їх до різних видів відповідальності, зобов'язані повернути самовільно зайняті ділянки лісового фонду за їх належністю без відшкодуван-ня затрат, понесених за час незаконного користування ними. При-ведення таких земельних ділянок у придатний для ведення лісово-го господарства стан здійснюється винними особами, які са-мовільно зайняли ці ділянки, або за їх рахунок.

Місцеві ради, державні органи охорони навколишнього природ-ного середовища, лісового господарства та інші уповноважені дер-жавні органи України в межах своїх повноважень у порядку, виз-наченому законодавством, вправі приймати рішення про припи-нення робіт, які порушують вимоги щодо безпеки природного ста-ну лісів та їх відтворення.

Застосування до винних осіб за порушення лісового законодав-ства України різних видів відповідальності має певні особливості.

Цивільно-правова відповідальність

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Необхідно сказати, що особливістю цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства є те, що во-на визначається спеціальними нормативними актами лісового за-конодавства, має своїм об'єктом охорони не товарно-матеріальні цінності, вартість яких обчислюється у відповідних сумах, а компо-нент природного середовища, зокрема лісові ресурси, які не мають вартості, і здійснюється шляхом стягнення шкоди за затверджени-ми таксами.

Такса є умовною одиницею обчислення шкоди і складається з двох частин: перша її частина відображає у грошовій формі ту ча-стку витрат, які вкладені державою на охорону і відтворення цього природного об'єкта, друга — включає суму, що перевищує розмір цих витрат, і стягується як покарання за заподіяну екологічну шко-ду у тій її частці, котра не покривається компенсацією дійсних збитків'.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству.

Цією постановою, згідно з додатками, визначено розміри такс для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами (за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, на-саджень і молодняка природного походження та самосіву на зем-лях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищен-ня або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільний сінокос і випас худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; зни-щення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна порубка і пошкод-ження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; са-мовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального викорис-тання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки