Таким чином, банківське право тісно пов'язане з економічними процесами в державі і використовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та здійснення банківських послуг.

В умовах ринкової економіки банківське право відіграватиме де-далі вагомішу і активнішу роль у державі. Виступаючи інструментом вивчення фінансово-кредитного механізму, воно спрямоване на забезпечення раціонального і ефективного функціонування банків-ської системи в державі, сприятиме розвитку кредитної системи, встановленню правових основ розрахунків та валютних відносин на території України.

Основні принципи і джерела банківського права

Банківське право ґрунтується на принципах, які притаманні всьо-му національному праву, але в ньому проявляються і специфічні для цього предмета принципи. В умовах ринкової економіки, доко-рінної перебудови економічних відносин в державі основні принци-пи повинні сприяти вдосконаленню цих відносин і способів їх пра-вового регулювання для підвищення ефективності діяльності дер-жави і функціонування банківської системи, здатної забезпечити мобілізацію фінансових ресурсів та концентрацію їх на пріоритет-них напрямах структурної перебудови економіки.

До принципів банківського права належать:*

принцип свободи економічної діяльності. Суб'єкти банків-ської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не супере-чить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банків-ської діяльності передбачаються законодавством України;*

принцип неухильного виконання економічних нормати-вів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин до-тримуватися правил поведінки, приписуваних нормами банків-ського права. Наприклад, відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки зо-бов'язані дотримуватись економічних нормативів, встановле-них НБУ;*

принцип добровільності взаємовідносин і взаємно? заін-тересованості банківських установ та їхніх клієнтів. Суб'єкти банківських правовідносин (під час кредитування, з приводу організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у фор-муванні і реалізації прав і обов'язків. У цих відносинах прояв-ляється взаємна воля і свідомість учасників, заінтересованих один в одному;*

принцип підтримки конкуренції та заборони економіч-ної діяльності, спрямованої на монополізацію та недоб-росовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняє-ться укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банків-ській діяльності, а також монополізації умов надання креди-тів, інших послуг, встановлення процентних ставок і розміру комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків здійснюється за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавс-твом.

Для подальшого розвитку конкуренції і обмеження прояву моно-полізму серед банків НБУ вживає заходи щодо лібералізації креди-тного ринку через створення однакових умов доступу для комер-ційних банків до кредитних аукціонів НБУ, а також лібералізації валютного ринку через зняття обмежень на валютних біржових торгах;*

принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та ін-ших кредитно-фінансових установ. У належному функціо-нуванні банківської системи найважливіша роль відводиться контролю. За його допомогою закріплюється самостійність економічної діяльності, забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підпри-ємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобі-гання правопорушенням і притягнення до відповідальності винних осіб.

На практиці цей принцип знаходить відображення в тому, що Верховна Рада України контролює діяльність НБУ (затверджує звіт про роботу НБУ та баланс його діяльності, затверджує ліміт зовніш-нього державного боргу), НБУ контролює діяльність комерційних банків (встановлює для комерційних банків економічні нормативи, перевіряє створення їх шляхом реєстрації, контролює дотримання ними законодавства), НБУ здійснює контроль за веденням касових операцій, своєю чергою комерційні банки контролюють ліміти за-лишків готівки в касах для юридичних осіб, порядок відкриття та закриття рахунків, здійснення валютних операцій через уповнова-жених банків тощо.

Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах. Нормативний акт є офіційний письмовий документ компетентного органу держави, в якому вста-новлено норми права.

До джерел банківського права належать: Конституція Укра-їни (зокрема ст. 99, 100), закони і постанови Верховної Ради України (наприклад. Закони України від ЗО жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", від 22 листопада 1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", постанови Верховної Ради України "Про підпорядкування оплати комерційними банками за здійснення плате-жів" від 24 грудня 1993 р. та "Про норматив обігу платіжних доку-ментів в Україні" від 25 червня 1993 р.).

У системі банківського законодавства особлива роль відводиться законам, які мають вищу юридичну силу і охоплюють найважливіші питання, що виникають у банківській сфері. Серед чинних виділя-ється такий важливий опорний закон, як Закон України від 20 бе-резня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність", який визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їхньої діяльності, правове становище НБУ, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та їхній захист.

Серед джерел банківського права важливий блок станов-лять підзаконні нормативні акти, що поділяються на дві групи:*

укази і розпорядження Президента України. Наприклад, Укази Президента України від 12 червня 1995 р. "Про засто-сування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", від 29 січня 1997 р. "Про Державний інвести-ційно-кліринговий Комітет", розпорядження Президента Ук-раїни від 25 травня 1995 р. "Про заходи щодо розв'язання кризи платежів і підтримку вітчизняних виробників"; постано-ви Кабінету Міністрів України, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України і є обов'язковими до виконання на всій