нормативні акти міністерств, державних комітетів, у то-му числі НБУ, що стосуються сфери банківської діяль-ності. Ці акти приймаються у формі постанов, положень, на-казів, інструкцій, правил тощо в межах визначеної їх компе-тенції. Наприклад, постановами правління НБУ від 2 лютого 1995 р. затверджено "Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України", від 7 травня 1997 р. — "Положення про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів"; нака-зом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 25 лютого 1997 р. затверджено "Порядок випису-вання та погашення простих векселів, що видаються вітчизня-ними нафтопереробними заводами у разі поставки на ці за-води нафти суб'єктами підприємницької діяльності — рези-дентами". До цієї групи належать також нормативні акти, прийняті асоціаціями та господарюючими суб'єктами (наприклад, рішення асоціації комерційних банків та локальні акти — статути комерційних банків, установчі договори, по-ложення про філії, представництва).

У правовому відношенні важливе значення має запровадження Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. в Україні держав-ної реєстрації відомчих нормативних актів, що здійснюється Мініс-терством юстиції України (щодо актів, прийнятих центральними ор-ганами) та управліннями юстиції областей і міст Києва і Севастопо-ля (щодо актів місцевих органів управління). Це правило поширю-ється і на нормативні акти, які видаються НБУ, якщо суб'єктом їх є фізична особа. Державна реєстрація відомчих нормативних актів спрямована на реалізацію принципу верховенства закону та забез-печення законності актів відомчого нормотворення, їх відповідності законам, дотримання охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій в Україні.

Серйозною вадою відомчого нормотворення є хибна практика НБУ приймати нормативні акти у формі телеграм, що суперечить поняттю нормативного акта і не передбачено законом як форма існування офіційного документа.