Відповідно до п.3 ст.21 ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції закону від 19.02.97 року) покупці мають право використовувати для придбання об'єктів приватизації гроші лише шляхом їх безготівкового перерахування з відкритих ними в банках України іменних рахунків. Але на практиці є факти, коли покупці (наприклад, іноземці) не дотримуються цього положення, не мають таких рахунків і здійснюють оплату за дорученням через банківські рахунки інших комерційних фірм (українських).

Останнім часом поширеного характеру набули порушення при роздержавленні майна під інвестиційне зобов'язання.

Наприклад, в Донецькій області (за даними Генеральної прокуратури України з укладених протягом трьох останніх років договорів продажу державних пакетів акцій вартістю 30, 6 млн.грн. та 58,2 млн.дол.США під інвестиційне зобов'язання фактично внесено лише 15% інвестицій, а за 60 договорами інвестиційні зобов'язання взагалі не виконуються або ж виконуються не в повному обсязі. Зокрема, довірчим товариствам "Автоальянс-Довіра" ще в 1996 році на не комерційному конкурсі було придбано пакет акцій ВАТ "Донецький металургійний комбінат" (40 відсотків статутного фонду) за умови внесення інвестицій на суму 17,5 млн.дол. США, але зобов'язання не виконані5

За результатами масового акціонування державних підприємств виник великий набір пакетів акцій, які є державною власністю. Управління цими пакетами - одне із самих важливих, але і самих складних питань діяльності органів управління майном в Україні. Підвищення ефективності управління державною власністю вимагає концентрації та чіткої організації діяльності відповідних державних інститутів. Однак, сьогоднішній стан характеризується тим, що функції управління об'єктами державної власності розпорошені та розмиті. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 4 листопада 1998 р. за № 1741 функція управління державними корпоративними правами надана Національному агентству з управління державними корпоративними правами. За станом на 5 грудня 1998р. йому поки що передано 46 державних пакетів акцій із більш ніж 6 тисяч, які є 6. Склалася ситуація, коли Фонд державного майна вже не виконує функцію управління, а Національне агентство ще не в змозі управляти цими державними пакетами акцій. Тобто, механізм управління новим об'єктом державної власності - пакетами акцій - ще не склався. Система реалізації державної власності за таких умов не налагоджена, що надає можливість для розкрадання цієї власності.

Як свідчить практика, сьогодні отримання права управління державним пакетом акцій, який часто є і контрольним, здійснюється майже за безцінь. Якщо будь-яка юридична особа володіє 20-25 відсотками акцій підприємства, то для того, щоб отримати повний контроль над ним зовсім не обов'язково купляти ще 25-30 відсотків, які необхідні для формування контрольного пакету акцій. Претенденту достатньо добитися, щоб саме йому було передано в управління державний пакет акцій цього відкритого акціонерного товариства. Тобто, у порівнянні з покупкою державного пакету акцій, право управління ним значно вигідніше, оскільки це дешевше і немає ніякого конкурсу. Рішення приймається Урядом, яке ніхто не оскаржує. Ситуація на сьогодні така: значні, а також контрольні держпакети акцій стратегічно важливих, структуростворюючих для української економіки підприємств передані або готуються до передачі в управління недержавним юридичним особам на безальтернативній основі.

Це Калужське підприємство "Оріана", 50 відсотків плюс 1 акція якого були передані в жовтні цього року в управління україно-канадському спільному підприємству "Шелтон". Потім пакет трьох обленерго ("Кіровоградобленерго", "Тернопільобленерго", "Херсонобленерго") були передані "Українському кредитному банку". А 2 грудня цього року, за повідомленням "Інтерфакс-Україна", Уряд доручив Фонду державного майна України передати в управління тому же банку державний пакет акцій ВАТ "Запорізький завод феросплавів". Зовсім вірогідно, що скоро до цього переліка додадуться і інші акціонерні товариства, які створені на базі самих рентабельних підприємств, які залишилися.

Багато проблем пов'язано і з типовим договором-дорученням по управлінню держпакетом акцій. Так, він не засвідчується у нотаріуса, немає форми оскарження в арбітражному суді. Не зрозуміло також, хто буде перевіряти результати управління у випадку розірвання договору, яку відповідальність несе уповноважена особа за неефективне управління цим пакетом акцій.

Крім того, також законодавчо не визначено право передачі управління держпакетом акцій третій особі. В той же час на практиці цей процес швидко поширюється, але його законодавче регулювання відсутнє. Якщо подальша передача управління (тобто передача третім особам) держпакетами акцій можлива, то цей процес від приватизації важко буде відрізнити, у зв'язку з чим держава може зазнати великих збитків, оскільки може позбутися контролю над окремими стратегічно важливими підприємствами і кримінальні структури можуть, фактично за безцінь, придбати їх. Тому потрібен ефективний державний контроль за отриманням права управління державним пакетом акцій.

Однією з причин розповсюдження діяльності шахрайських компаній при приватизації підприємств України є відсутність взаємодії правоохоронних і контролюючих органів. Фактично робота по попередженню цих злочинів не проводилася. В більшості випадків правоохоронні органи ніяких попереджувальних заходів у зв'язку з діяльністю таких компаній не вживали, оскільки вважали, що контроль за ними повинні здійснювати фінансові або банківські, або страхові органи. Крім того, слідчий апарат, як з'ясувалося, не готовий до розслідування чисельних шахрайств із цінними паперами, де кількість потерпілих за однією справою нараховувалася від декількох до десятків тисяч фізичних осіб, між оперативними і слідчими підрозділами не досягнуто необхідної взаємодії. Це є наслідком відсутності централізованої координації оперативно-слідчих дій на всіх рівнях і в більшості правоохоронних органів. В Україні відсутні єдиний облік, єдиний центр аналізу оперативної інформації, єдиний координуючий слідчий центр, єдиний наглядовий центр в прокуратурі по лінії приватизації державного