Визначення змісту «права на належну якість» неможливе без розкриття змісту самого поняття якості товару (продукції). Це вод-ночас дає змогу визначити поняття належної якості товару (про-дукції), щодо якого і досі існує неоднозначне тлумачення.

Ознаками якості вважаються:

а) сукупність корисних властивостей продукції;

б) здатність продукції задовольняти особисті і виробничі потре-би.

Найважливішим критерієм якості продукції є її корисність, висловлена в ступені придатності, а здатність продукції задоволь-няти відповідні потреби людей обумовлюється її властивостями, зокрема, надійністю, довговічністю, ефективністю, які відповіда-ють нормативним вимогам, плановим приписам і договорам11 Див. Огрызков В. Цит. праця. – С. 21-24; Шелестов В. Договор поставки и качество продукции. – М., 1974. – С. 36. .

Наукові погляди щодо визначення поняття «якість продукції» певною мірою знайшли своє втілення в Декреті Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 30-93 «Про державний нагляд за до-держанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх по-рушення», відповідно до якого якість продукції — сукупність влас-тивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Після розпаду СРСР в Україні постала гостра проблема щодо створення нової системи, яка б забезпечувала якість продукції в умовах ринкової економіки, що виявилося досить непросто. До найважливіших законодавчих актів України із цього питання, на-самперед, необхідно віднести вищевказаний Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стан-дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», а також Декрет від 10 травня 1993 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сер-тифікацію» та Закон України від 11 лютого 1998 р. № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність». Ці нормативні акти встановлюють:

а) правові основи державного нагляду за дотриманням стан-дартів, норм і правил суб'єктами підприємництва та відповідальність за їх порушення;

б) правові і економічні основи систем стандартизації і сер-тифікації, організаційні форми їх функціонування;

в) правові основи забезпечення в Україні єдності вимірювань за допомогою засобів вимірювань за зразками державних еталонів одиниць, тощо.

Відповідно до ст. 4 Декрету «Про стандартизацію і сер-тифікацію» нормативні документи із стандартизації поділяються на:

державні стандарти України; галузеві стандарти;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

технічні умови;

стандарти підприємств.

Цим стандартам і мають відповідати товари, які перебувають в роздрібній торгівлі.

Як державні стандарти України застосовуються міждержавні стандарти і республіканські стандарти колишньої УРСР. Державні стандарти України розробляються і встановлюються, зокрема, на продукцію міжгалузевого призначення, на продукцію для населен-ня і народного господарства. Вони мають містити обов'язкові вимо-ги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища тощо.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію у разі відсут-ності державних стандартів України та у разі необхідності встанов-лення вимог, які підвищують чи доповнюють вимоги державних стандартів, а стандарти науково-технічних і інженерних товариств і спілок — у разі необхідності поширення результатів фундаменталь-них і прикладних досліджень (останні можуть використовуватись за добровільної згоди споживачів).

Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між по-стачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замов-ником) продукції, а стандарти підприємств розробляються на про-дукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві.

Особливі вимоги висуваються до продовольчих товарів. Тому в Правилах продажу продовольчих товарів, затв. наказом Міністерст-ва зовнішніх економічних зв'язків України від 28 грудня 1994 р. № 237, міститься спеціальний розділ, в якому передбачено порядок за-стосування стандартів і технічних умов на продовольчі товари, адже споживання неякісних продуктів спричинює безпосередню загрозу здоров'ю та життю громадян.

Сьогодні ще зарано стверджувати, що в Україні вже створена ефективна система, яка перешкоджає потраплянню в торговельну мережу неякісних товарів, адже лише в 1992 р. було започатковано самостійну систему «технічного регулювання», яка включає стан-дартизацію та суміжні види діяльності (сертифікацію, метрологію, акредитацію). В основу національної системи технічного регулю-вання закладаються міжнародні принципи діяльності впливової Міжнародної організації із стандартизації (ISO), членом якої Ук-раїни стала ще в 1993 p., Європейських організацій CEN/CENELEC.

Крім нормативно-приписних гарантій, важливу роль у забезпе-ченні надходження у торгівельну мережу якісних товарів відіграють сертифікація та гарантії, які умовно можна назвати організаційни-ми (наприклад, ліцензування, патентування), інформаційними (на-приклад, маркування, штрихове кодування, рекламування), кон-трольно-запобіжними (контрольні перевірки якості, санітарні вимо-ги до умов продажу, зберігання тощо), правозахисними (санкції за порушення вимог законодавства щодо якості) заходами.

Сертифікація продукції може бути обов'язковою чи доб-ровільною. Держстандартом України затверджується перелік про-дукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, та визначаються стро-ки впровадження. Сертифікація передбачає перевірку і випробову-вання продукції для визначення її характеристик, а також подаль-ший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. В разі позитивного проходження випробувань компетентним органом видається сертифікат, і заявникові надається право маркувати про-дукцію спеціальним знаком відповідності.

Добровільна сертифікація може здійснюватися з ініціативи виготівника, продавця, споживача, органів державної виконавчої вла-ди, громадських організацій і окремих громадян на договірних умо-вах між заявником і органом із сертифікації на предмет відповідності продукції вимогам, не віднесеним до обов'язкових.

Отже, сертифікацію можна визначити як комплекс заходів спрямованих на встановлення відповідності продукції встановленим або ініційованим вимогам, про що видається відповідний сер-тифікат.

До створеної Держстандартом України системи УкрСЕПРО вхо-дить 131 орган сертифікації, 565 випробувальних лабораторій, 11 органів сертифікації систем якості11 Див.: Кисельова Т. Безпека і якість продукції – наш головний біль // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 лютого..

В основу побудови УкрСЕПРО закладені настанови та принци-пи міжнародних документів, прийнятих в рамках міжнародних інститутів ISO/1EC і ГАТТ/СОТ.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про якість та безпеку хар-чових